на главную
форум
гостевая
контакты
карта сайта
 
Щорс информер времени
Щорський район
  • 85-річчя району
  • Звернення районної ради
  • 65-річчя визволення
  • Органи самоврядування
  • Щорська міська рада
  • Організаціі та установи
  • Прикордонники, митниця
  • Охорона здоров'я
  • Освіта
  • Захищенність
  • Інші установи
  • Підприємства
  • Локомотивное депо
  • Дистанція колії
  • ТОВ МК «Добробут»
  • ТОВ Меблева фабрика
  • Інші піприємства
  • Розвиток, культура, спорт
  • Залучення інвестицій
  • Торгівля і підприємництво
  • Сільське господарство
  • Культура і туризм
  • Спортивне життя

  • меню

    загрузить галерею


    Главная
    Щорс любимый город
    История
    история города Щорс
    Галерея
    фотографии города
    Знаменитости
    известные личности города
    Люди творчества
    творческие люди города
    Статьи, очерки
    нам есть кем гордиться
    Газета "Проминь"
    местное издание
    Помним...
    вечная память
    Справочник
    номера телефонов города
    Чат
    просто поболтать
    Опросы
    мнения и пожелания
    Отдохни
    игры и развлечения

    новости сайта

    погода Щорс

    архив газеты "Проминь"

    архив газеты Проминь

    новости, которые ты пропустил



    читать

    Щорс - тайна гибели

    Пуля для комдива.  Щорс - тайна гибели

    история, которую мы должны знать

    смотреть фильм

    В. Карпенко - Щорс читать книгу

    наши друзья

    города Украины

    PR-CY.ru schors.ru.gg в каталоге Dmoz

    Щорс

    NatashaEfimenko5


    Новости загрузка новостей...

    Не в той час і не в тому місці

    Часом буває: дивлюсь вгору – і нічого не бач, кричу про допомогу – і не чую власного голосу, плачу, а сльози не ллються. Тоді я розумію, що я є – і мене нема.

    Часом буває: не розумію, хто я. Може, голуб, а може чорний ворон. Плачу, коли падає осіннє листя, і сміюсь, коли вмирає людина. Мабуть, я опинилась не в той час і не в тому місці.

    Часом буває: хочу бачити, як ти страждаєш, хочу чути, як ти плачеш, мені боляче, коли ти мене пестиш. Ні, я не ненавиджу тебе, я люблю…

    Знаєш, якщо життя таке жорстоке, то я відмовляюся від нього. Якщо серце викликає такий біль, то я вирву його з грудей.

    Чекання

    Він не подзвонив. Обіцяв, та не… Я чекала. Довго, довго… Все сиділа і дивилась. А він мовчав, мій телефон… Я не спала тої ночі, заридала. Знала, знала, що кінець… Більше його не побачу. Плачу, плачу… Вже не плачу. Знаю, треба так. Нехай… Хай усе йде, як іде. Далі… А я зупинюсь. Несила йти.

    Не смітиме не кохати

    Вона прокричала закляття і впала додолу, знесилена.

    Прокинувся в поту. Ні, наснилося.. Жахи якісь. Перехрестився тричі.

    Вона сиділа при світлі свічок і читала Чорну книгу, а на кладовищі ховали молодого хлопця. Усміхнулася: не смітиме більше не кохати її.

    Мав би здогадатись

    Вона була чудна дуже, Все казала дивні речі. Погляд кидала на мене. Руки в воду опускала – бризки тіло обпікали.

    Зачинялась у кімнаті. Щось шептала про прокляття. Ніччю в зошиті писала фіолетовим чорнилом.

    Не збагнув її я й досі. Сонце падало в обличчя, вона очі розкривала. Силкувалась їх не мружить: «Чи тепер здолаю сонце?»

    Була як дитя маленьке. Світ не розуміла зовсім. Я казав їй про дитину, що у нас, здавалось, буде, про одруження казав. Подивилась враз на мене – Серце в грудях захололо. Стала як тигриця хижа. Що це трапилося з нею?..

    Років два тепер минуло, як її уже не стало…

    Сонце билось у віконце, упустила світ в квартирку. Унизу дорога людна. І стрибнула з підвіконня. Сонце падає у вічі: «Я тебе здолаю, світе!»

    Вже лежала на асфальті. Кров на тілі багряніла. Погубила світ навколо – він, вона і їх дитя…

    Я знайшов медичну картку. Вона хвора була дуже. СНІД Я мав би здогадатись…

    Так хочеться бути з кимось

    Мені все ті жахи сняться. Я біжу по полю боса. Зимно. Вітер дмуха в спину, розвіває білі коси. Вже стою я біля ями і дивлюся в даль незнану. Чую дивні голоси. Чую, як співає церква – на вечірню. Недалеко плаче річка, ударяючись об камінь. Подивилась я донизу… впали сльози на доріжку… Я лежу у ямі вогкій із відкритими очима. У руках палає свічка, ноги зв`язані шнурочком, а волосся – чорне-чорне, як і очі ті склянії.

    Потім я була удома. Ніч просилася у хату. Я впустила ніч до себе. Слала чорне простирадло, запалила свічки чорні. Спала я в обіймах ночі. Спала, спала, та й не встала…

    Знаєш, мені здається, що в житті я біжу по густому лісу сама. Натикаюся на дерева, гілки дряпають обличчя, руки…

    А так хочеться бути з кимось.

    Не забудь

    Упаду додолу боса. Збагачу собою землю. Навесні прорву я землю прохолодними сльозами. Заряджусь промінням сонця. Проросту життям новітнім. І волошки голубії нагадають мої очі. З`являться на згадку тобі. Не забудь мене ніколи.

    Бути собою

    Не хотіла тої ночі. Не люблю тебе я більше. Легше просто не любити. Я тобі огидна? Знаю. Я собі огидна. Бридко. Бридко мені. Я не винна. Просто… я була собою. Краще була б кимось іншим чи не була зовсім. Прикро. Прикро йти з життя ніким. Ким би я хотіла бути? Будь-ким, лише не собою. Як помру, то стану ніччю, щоб приносить людям спокій. Спокій.. Як я його хочу. Хочу…Матиму. Бувай.

    Нехай Бог мені простить

    Мене мучило сумління. Я про це тобі казала, коли яму ми копали. Мені все ті жахи сняться. Я біжу сама по лісу. Кров на моїх босих ногах. І я плачу, плачу, плачу. Кров`ю. Вона очі роз`їдає. Вона всюди. Я – до річки. Мию ноги, руки, очі. Моє тіло все багряне. Не змивається провина… Я щоночі молю Бога про прощення. Плачу дуже. І молю. Ти теж моли.

    Мені сняться кладовища. Мене Бог за все карає. Люди, ті, яких ми вбили за нещасних пару тисяч ставлять свічки на могилах – на моїй і на твоїй. Кайся, кайся… Й я покаюсь. Вчора я спалила гроші. Кров на них. І на мені. Піду я на постриг завтра. Нехай Бог мені простить.

    Блюда из облепихи

    Неможливого не буває!

    Буяє зелень. Чути пісні веселих пташок. Милують око квіти, яскраво-зелена травичка, соковиті ягоди. Увагу привертає сім`я грибів. Недавно в цій чудовій сімейці відбулось поповнення. Батьки раділи народженню сина. Зацікавлено роззирається навкруги малюк.

    --Тату, -- питає, -- а що це навкруги таке зелене? А що ото червоне, синє?

    --То трава, а то квіти, -- відповідає батько.

    --А що ото там літає?

    --То птахи,  --каже мати.

    --І я теж хочу! – вередує малий.

    -- Та ж грибочки не літають, -- дивується мати.

    -- Ти ще не розумієш, що гриби не літають, це неможливо, розумієш, не-мож-ли-во!

    --Я зрозумів, -- вдав малий, ніби відмовився від своєї мрії. Та все одно цілісінький день тільки про це й думав.

    Ніч огорнула ліс. Грибочок не міг заснути, так йому кортіло політати. Згодом він вирішив: треба спробувати. І от він іде шукати найвищу квітку, щоб здійснити політ. Знайшов. Так-сяк виліз на неї і став готуватись до польоту. А тут раптом подув вітерець, підхопив грибочка високо-високо і поніс.

    --Я лечу, лечу! – закричав радісно малюк.

    Та не довго тривав політ. Вітер стих. Упав грибочок на землю, нам`яв собі боки. Та так трапилось, що вітер обніс його навколо знайомих дерев, роблячи величеньке коло, і повернув додому. Малий почував себе героєм. Адже мама казала, що гриби не літають, а він зміг. Тепер він упевнений, що неможливого не буває. Треба тільки чогось дуже захотіти!








    Комментарии к этой странице:
    Комментарий от Bunker( psnyxx126.com ), 30.09.2012 в 05:46 (UTC):
    You relaly saved my skin with this information. Thanks!



    Добавить комментарий к этой странице:
    Ваше имя:
    Ваш е-мэйл адрес:
    Ваша страница:
    Ваше сообщение:


    Читай газету



    Щорс - город на Снови

    ↑ Подпишись на новости "Проминь"


    85-річчя району| Звернення районної ради| 65-річчя визволення| Органи самоврядування| Щорська міська рада | Прикордонники, митниця| Охорона здоров'я| Освіта| Захищенність| Інші установи| Локомотивне депо| Дистанція колії| ТОВ МК "Добробут"| ТОВ "Меблева фабрика"| Інші підприємства| Залучення інвестицій| Торгівля і підприємництво| Сільське господарство| Культура і туризм | Спортивне життя |


    главная    гостевая    контакты    карта сайта    наши баннеры
    Copyright © 2008-2011 Щорс любимый город | При перепечатке материалов с сайта активная ссылка обязательна
     
    => Тебе нужна собственная страница в интернете? Тогда нажимай сюда! <=