NatashaEfimenko4
А що таке життя?
Жанна сиділа в салоні, де їй робили манікюр. Довгі червоні нігті заклацали по кнопках побілки.
--Лялечко, привіт. Ну, як ти там? Все ж таки тиждень не бачились. Як твій Сашко?
--Який Сашко? Це вже вчорашній день. Я зараз у тренажерному залі. Давай зустрінемося в кафе у «Глобусі». Цілую.
--Розповідай, як ти? Дівчата сиділи за столиком, який обслуговував вродливий молодий хлопець.
--Ну, що це таке? Казала ж: каву без цукру? Я ж на дієті. Йди звідси.
--Жанночко, не гарячкуй. Накричала на хлопця, а сама й не казала про цукор. Перестань палити, це шкідливо.
--Шкідливо, шкідливо… Розказуй краще, що з тобою було, коли я в Париж їздила.
Ляля захоплено розповідала, а її подруга невдоволено клацала нігтями по столу.
--Ой, Лялю, що тобі на місці не сидиться? Ну завжди ти в якусь халепу вскочиш!
--Та, що ж…
--Ось ти спитай, зі мною щось трапилось? Ні. Все як завжди. Все гаразд. І це нормально. А ти? Ти встигла вплутатись до якоїсь банди. Бігала на Майдан, як навіжена. У тебе ж батько – олігарх. Твоє життя склалось. До того ж, помаранчевий тобі зовсім не личить.
-- Та я ж за правду, Жанно. Я за народ.
--Який народ? Батько – твій народ. Вийдеш за Сашка, і життя відбудеться. Такому життю весь народ позаздрить.
--Я ж казала – з Сашком покінчено.
--Ох, і курка ти безмозка, Лялю. Не ображайся, звичайно, але я тобі допомогти хочу.
--Хочеш допомогти? Тоді пішли зі мною на Майдан.
--Ти що, з глузду з`їхала? Мало тобі влетіло від батька, бо два дні там пропадала? Тобі треба той Ющенко? Хто б не був президентом, від цього твоє життя не зміниться. Посиділа б тихенько – і мала б нову машину, побілку. А зараз що ти маєш?
--Не кричи на мене! Я впевнена, що якби ти хоч трішки цікавилась політикою, то теж була там. Вирішується доля мого народу, а значить, і моя. А ти пропонуєш, як завжди, пересидіти. Так і життя пройде повз мене, а згадати буде нічого.
--Ну, добре. Я знаю, яка ти в нас патріотка, а з Сашком тоді що?
--Я його кинула.
--Ти? Кинула? Я, мабуть, закурю.
--Жанночко, я іншого зустріла. Там, на Майдані. Він із Білої Церкви. На заводі працює. Це Сашко все батьку розповів, коли дізнався про нас із Юрою.
--І що твій Юра?
--А він просто злякався мого батька і втік до Білої Церкви.
--Ох, і що ж ти з собою робиш, Лялю? А любила ж його дуже… Бачу, сльози на обличчі. Витри, туш тече.
Дівчина витягла з дорогої сумочки дзеркальце. Підправила макіяж.
--Все нормально, Жанно. Знаєш, як у Ліни Костенко:
А що таке життя?
Чи те, що переждалось?
Чи все-таки життя –
Це те, що відбулось?
Твої очі
Розцілувала б твої очі. Такі великі й чисті, як і твоя душа. Я дуже любила волошково-голубе весняне небо. Воно було до тебе, але тепер мені здається, що твої очі, такі блискучі й ніжні, ще більш прекрасні. У них хвилями перекочується море.Ти дивишся на мене й мовчиш. Та я закриваю вуха від потоку слів, смішинок і гучного смутку, що виривається з твоїх очей. Правильно робиш, тобі не потрібні якісь банальні фрази. Ти просто мовчи, а я дивитимусь тобі в душу і все розумітиму. Не треба слів.Як весняне небо прориває злива, ударяючи землю рясними краплями, так скотиться на твою щоку сльоза. Я не хочу твоїх сліз, вони обпалюють моє серце до глибоких ран.
Я зразу зрозуміла, що ти кидаєш мене. Ти ховав свої очі. Дивився в підлогу. Та хіба їх сховаєш? Твоя душа буде завжди відкрита для жорстокого світу. Ти її не сховаєш, як не сховав від мене своїх очей. Чомусь думала, що з`явилась на світ, лише щоб захищати тебе від лютого життя. Я не впоралась зі своєю місією?
Выбираете телефон? предлагаю вашему вниманию телефон nokia x7 характеристики данного аппарата приятно удивят!
Передати таємницю буття
Вона злетіла вгору і падала, відчуваючи легкість у волоссі. Сонце сліпить очі. Воно гаряче, а безодня так далеко і так близько…
Жовтень. Сухе різнобарв`я листя. Погожий день. Скляне небо. Все так, як вона любить. У такий день і мріяла звільнитись.
Пішла звідси, щоб потім передати таємницю буття з весняною грозрю. Сльоза… і його серце розірвалось від болю.
Вона все розуміла і сміялася з його жартів, але вмирати їй було приємніше, ніж жити. Жорстока? Він просто кохав її, а вона не знала, що таке може бути з нею.
