на главную
форум
гостевая
контакты
карта сайта
 
Щорс информер времени
Щорський район
  • 85-річчя району
  • Звернення районної ради
  • 65-річчя визволення
  • Органи самоврядування
  • Щорська міська рада
  • Організаціі та установи
  • Прикордонники, митниця
  • Охорона здоров'я
  • Освіта
  • Захищенність
  • Інші установи
  • Підприємства
  • Локомотивное депо
  • Дистанція колії
  • ТОВ МК «Добробут»
  • ТОВ Меблева фабрика
  • Інші піприємства
  • Розвиток, культура, спорт
  • Залучення інвестицій
  • Торгівля і підприємництво
  • Сільське господарство
  • Культура і туризм
  • Спортивне життя

  • меню

    загрузить галерею


    Главная
    Щорс любимый город
    История
    история города Щорс
    Галерея
    фотографии города
    Знаменитости
    известные личности города
    Люди творчества
    творческие люди города
    Статьи, очерки
    нам есть кем гордиться
    Газета "Проминь"
    местное издание
    Помним...
    вечная память
    Справочник
    номера телефонов города
    Чат
    просто поболтать
    Опросы
    мнения и пожелания
    Отдохни
    игры и развлечения

    новости сайта

    погода Щорс

    архив газеты "Проминь"

    архив газеты Проминь

    новости, которые ты пропустил



    читать

    Щорс - тайна гибели

    Пуля для комдива.  Щорс - тайна гибели

    история, которую мы должны знать

    смотреть фильм

    В. Карпенко - Щорс читать книгу

    наши друзья

    города Украины

    PR-CY.ru schors.ru.gg в каталоге Dmoz

    Щорс

    jogo sonce


    Сонце його дитинства

    Анатолий Наумович РыбаковКому, як не нам, землякам А.Рибакова, відомого російського письменника, говорити про його 100-річний ювілей?! У своєму «Романе-воспоминании» він згадує: «...до лета девятнадцатого года мы жили у дедушки, отца моей матери, в маленьком городке Сновске Черниговской губернии. Позже он был переименован в Щорс: в честь местного уроженца, героя гражданской войны...» «...Откуда взялся Сновск?.. Строили Роменскую железную дорогу, строили мост через реку Снов, от этой речки и поселок назвали Сновск...» «Дедушкин дом на Большой Алексеевской улице (ныне ул.Ленина) запомнился мне умиротворенной субботней тишиной, разительной в сравнении с базарной суетой будней...»  
    А рядки з «Тяжелого песка»: «Возле города сосновый лес, целебный для людей вообще, а для легочников особенно, для них наш лес и наш сухой воздух - просто спасение. Тут же и речка с прекрасным песчаным пляжем. Райское место! Летом наезжали дачники из Чернигова, Киева, даже из Москвы и Петербурга...» - навіюють нам далекі приємні спогади, особливо тим, хто ще застав приїзд згадуваних дачників, курортні сезони у нашому Щорсі.
    На жаль, в Інтернеті в численних біографічних матеріалах про А.Рибакова зовсім не згадується наше місто як місто його дитинства, тільки окремо іноді на сторінках про написання «Тяжелого песка», та й то, буває, дезінформуючи читача, мовляв, роман «оповідає про життя єврейської сім'ї в 1910-1940-х роках в одному з багатонаціональних містечок Західної України». Тож ми повинні самі компенсувати цю прогалину.
    Письменник не тільки малим оббігав вулиці й провулки нашого містечка, а й переніс їх як пам'ять дитинства на сторінки своїх творів, і вже ми вслід за його пером йдемо по рідному місту: «...улица довольно широкая, по обе стороны деревянные домики с голубыми ставнями, деревянные заборы с крепкими воротами, палисадники, тополя...» («Тяжелый песок»), «Дорога на Носовку была покрыта облаками пыли...» («Кортик»),
    Вулиці, які згадуються у творах А.Рибакова, - це відомі нам сьогодні вулиці Леніна (на той час - Велика Олексіївська), Р.Люксембург (Пісочна), Боженка (Прорізна). Але були ще у нього і вул.Госпітальна, Огородня... Можливо, хтось із старожилів знає, чи існували такі назви насправді?
    У післямові «Діти 20-х років» Є.Старикової (1983 р.) до повістей «Кортик», «Бронзовая птица» читаємо: «Повесть «Кортик» написана А.Рыбаковым по воспоминаниям и впечатлениям собственного детства, протекавшего сначала в маленьком украинском городке под Черниговом, а с восьми лет - в Москве, на Арбате».
    I ось вона - мить прощавання з містом дитинства, відомим кожному з нас, хто від'їжджає від нашої станції: «Поезд дернулся назад, лязгнул буферами и остановился. Потом он снова дернулся, на этот раз вперед, и, не останавливаясь, пошел, громыхая на стрелках и набирая скорость. Вот уже остались позади станционные огни... Серой лентой проносились неподвижные деревья, будки, пустые платформы... Прощай, Ревск!» (Розуміємо: Сновськ).
    На сторінках творів проживали життя в м.Сновськ і герої з дійсності й вигадані - з письменницької уяви, різні за характерами й долями, зі своїми достоїнствами та недоліками, але їх загальна авторська характеристика була високою: «Население нашого города было смешанное, но дружное; жили в мире русские, украинцы, белорусы, евреи... А на железной дороге, в депо, работали поляки, высланные сюда после восстания 1863 года. В общем, население пестрое, но вражды, национальной розни - никакой!» («Тяжелый песок»),
      У рік 105-ї річниці з дня народження ще одного знаного земляка Натана Рахліна, чиє ім'я з 1997 року присвоєно нашій музичній школі, приємно згадати такі рядки А.Рибакова з «Тяжелого песка»: «Между прочим, у нас была своя знаменитость, известный дирижер - народный артист СССР. Иногда он навещал своих родителей, отдыхал у нас неделю-другую...  
    Дирижер был не только нашей гордостью, он был нашей славой. Кто знал наш город? Никто, кроме его обитателей, окрестных жителей, дачников и областного начальства. А нашего дирижера знал весь Советский Союз. Чуть ли не каждый день по радио передавали концерты симфонического оркестра под управлением такого-то... И называли имя и фамилию нашего земляка-дирижера».
    Збираючи матеріали до написання «Тяжелого песка», А.Рибаков приїжджає до міста свого дитинства: «Поехал в Щорс, остановился в Доме колхозника, дали мне единственную комнату с телефоном - писатель из Москвы! Небольшой полурусский-полуукраинский городок, те же два базара - старый и новый, я их помнил с детства, столовая возле станции, где задешево и вкусно можно пообедать наваристым борщом и бефстрогановом, пожарная каланча, вместительный дедушкин дом на Большой Алексеевской, теперь в нем горсовет, знакомые улочки и переулки, но живут здесь нове люди, от трехтысячного еврейского населения осталось двести человек».  
    Маловідомо, що роман «Тяжелый песок» народжувався як твір про кохання під впливом не тільки романтичної історії любові молодого швейцарця і юної красуні-єврейки, дочки швеця з Сімферополя, а й під впливом власних почуттів письменника до майбутньої дружини Тетяни, з якою звела його доля у 1950 році, потім розвела на довгі роки й остаточно поєднала більш ніж через двадцять років потому.
    Зі спогадів дружини А.Рибакова Тетяни, цитати з яких наведені В.Сапоном в газеті «Деснянська правда» від 28.12.2010 року (стаття «Важкий щорський пісок»), ми бачимо будинок дідуся й бабусі письменника таким, яким побачили його Рибакови в 1985 році: «У Щорсі ми знайомились із дідовим будинком. Одноповерховий, витягнутий у довжину, в кімнатах закладу - стандартні меблі, на стіні портрет Леніна, на іншій - портрет Горбачова - минуло кілька місяців, як він зійшов «на престол». Друкарські машинки, телефони. Уявити нині цей будинок жилим і теплим уже неможливо, все вивітрив казенний дух, але мені все одно цікаво подивитись на нього - все-таки рідний будинок Риба-кових».
    У «Роман-воспоминании» згадується, що у Рибакових був іще один будинок: «При НЭПе дедушка снова завел скобяную торговлю и купил маленький домик на той же Алексеевской улице в дальнем ее конце». Хто може надати більш точні дані про його адресу?
    Письменник згадував, як у 80-х роках в одному радгоспі до нього підійшов якийсь непривабливий чоловік, кивнув на його машину, щоб злітав на станцію за пляшкою.
    - Ніколи, працювати треба.
    - Працювати? Писати чи що?
    - Так, писати.
    - А що писати? Все вже написано.
    Можливо, й правда, все вже написано, але наприкінці свого життя А.Рибаков, виїхавши в Америку, чекає від долі ще шість років для написання роману «Сны». Він натхненно й успішно працював, та після операції на серці прожив лише шість місяців. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.
    А.Твардовський, відомий радянський поет, редактор журналу «Новый мир», одного разу сказав Рибакову: «Каждый писатель мечтает о своей главной книге, но не всякий, даже очень талантливый, ее создает, потому что не находит того, что должно послужить для нее материалом. Вы нашли свой золотой клад. Этот клад - ваша собственная жизнь».
    А спогади письменника про місто дитинства Сновськ, потім Щорс, його людей, події, які відбувалися в ньому, - це невеличка, але яскрава частинка того «золотого скарбу» під назвою «життя», яке було плідно прожите нашим відомим земляком. І з далекого часу вустами його літературного героя, що народився й виріс у Сновську, звучить голос А.Рибакова: «Что вам сказать? Дым отечества... Все, как говорится, течет, все изменяется, уходят одни люди, приходят другие, и все же, если ты возвращаешься в город, где родился и вырос, он для тебя такой же, какой и был: дуют те же ветры, идут дожди - такие же самые дожди, и солнце светит - солнце твоего детства...»

    Для вас вони готові віддати часточку тепла

    На життєвому шляху кожного із нас чекають не лише успіхи й радощі. На жаль, вистачає невдач і проблем. I не кожному під силу подолати їх самотужки. Особливо тим, у кого за плечима нелегкий багаж прожитих років, обтяжений хворобами та самотністю. Для підтримки життєдіяльності та соціальної активності самотніх громадян, пенсіонерів, інвалідів і було створено відділення соціальної допомоги вдома.
    Комфортно завжди там, де успіх, слава, здоров'я та сила, а звідти, де мешкають старість, хвороби і самота, хочеться щодуху втікати. І тікають, але не всі. Серед тих, хто залишився, ті, чия професія називається соціальний працівник. Всі соцпрацівники в минулому люди різні за фахом, освітою, віком, але їхня роль і суспільна місія набагато значиміші, бо знайти підхід до людини, котра пережила війну, голод, самотність, прийняти її проблеми - завдання під силу лише небайдужому.
    Нині, у відділенні трудяться 57 соц-працівників (48 - у сільській місцевості та 9 - по Щорсу). Вони обслуговують 725 одиноких непраце-здатних громадян, із них - 19 інвалідів Великої Вітчизняної війни. Біля витоків цієї справи були люди, котрі вже понад 20 років трудяться в територіальному центрі: Н.А. Атрощенко (с.Рогізки), Л.А. Глад-ченко ( с.Петрівка), К.П. Кушнір (с.Тихонович^, Е.З. Литвин (с.Іванівка), Т.П. Меська (с.В.Щимель), Л.А. Мягка (с.Ти-хоновичі), С.М. Герасимова (м.Щорс), Н.В. Пусь (м.Щорс).
    На обслуговуванні кожного соціального працівника від 6 до 13 одиноких людей, яких доводиться відвідувати не менше двох разів на тиждень, лежачих хворих - щоденно. Часто буває, що представник нашої служби - єдина людина, яка навідується до стареньких.
    Сьогодні територіальний центр надає (згідно з договорами) індивідуальний пакет послуг кожному клієнту відповідно до його потреб. Всього надається більше 50 видів послуг, їхня кількість постійно розширюється.
    Щодня соціальні працівники приходять до своїх дідусів і бабусь, приносять товари першої необхідності, викликають лікаря (за потребою), доставляють ліки, продукти харчування, прибирають у квартирі. А ще - пишуть листи родичам, оформляють субсидії, допомагають у копанні, садінні та збиранні врожаю на городі, заготовляють овочі на зиму. Словом, допомагають зробити одиноким людям похилого віку все те, що самим їм зробити вже не під силу.
    У зимові місяці працівники відділення соціальної допомоги вдома намагаються частіше відвідувати одиноких та немічних, забезпечуючи їх усім необхідним, турбуючись, аби в їхніх квартирах і домівках було тепло й затишно, даруючи часточку тепла свого серця. Наші соціальні працівники навіть вірші вміють писати. Ось які теплі слова любові подарувала своїм підопічним наша колега Людмила Левданська. Вони є свідченням щирого, сердечного ставлення до тих, хто чекає на людське тепло.
    Зафиксировать наилучшие моменты из жизни, помогут фотоаппараты canon, которые предоставляют наши друзья.

    Дорогие мои старички!
    Так всех вас я любя называю.
    Для меня все вы стали близки
    И за вас я переживаю.
    Я хочу, чтоб все было у вас,
    Отошли от вас беды, печали,
    Я приду к вам в любой день и час,
    Только б вы меня ждали.
    Буду вместе я с вами делить
    И невзгоды ваши, и ненастье,
    Чтобы вы могли спокойно жить
    И пришло к вам на закате счастье...

    Читай газету



    Щорс - город на Снови

    ↑ Подпишись на новости "Проминь"


    85-річчя району| Звернення районної ради| 65-річчя визволення| Органи самоврядування| Щорська міська рада | Прикордонники, митниця| Охорона здоров'я| Освіта| Захищенність| Інші установи| Локомотивне депо| Дистанція колії| ТОВ МК "Добробут"| ТОВ "Меблева фабрика"| Інші підприємства| Залучення інвестицій| Торгівля і підприємництво| Сільське господарство| Культура і туризм | Спортивне життя |


    главная    гостевая    контакты    карта сайта    наши баннеры
    Copyright © 2008-2011 Щорс любимый город | При перепечатке материалов с сайта активная ссылка обязательна
     
    => Тебе нужна собственная страница в интернете? Тогда нажимай сюда! <=