Щорс

  18 вересня 2009 року Щорське управління Пенсійного фонду України очолила Марія Семенівна ШИДЛОВСЬКА.
М.С.Шидловська народилася 19 січня 1960 року на Волині. Закінчила Київську сільськогосподарську академію за фахом «Економіст-організатор». Працювала в управлінні сільського господарства. Ощадбанку, з 2003 року очолювала Щорське відділення «Приватбанку». Заміжня. Виховує двох синів.

  Учительські діти раніше відрізнялися від своїх однолітків тим, що були вимогливішими до себе, несли тягар відповідальності не лише за себе, а й за репутацію батьків. Втім, і питали з них більше, ніж з інших ровесників. Словом, бути на видноті завжди складно. Про це може розповісти Н.Ф.Ку-навіна, яка з перших років життя дуже пишалася своїми батьками й не хотіла їх підвести. її матуся - Поліна Євдокимівна вчителювала в Гвоздиківці ще з дореволюційних часів. А тато - Федір Юхимович Євсієнко був першим головою сільської ради, брав участь у двох світових війнах, мав тяжкі поранення.
  Значна частина життя Ніни Федорівни пов'язана із залізничною школою нашого міста. Спочатку упродовж десяти років навчалася. Довго не вагалася, яку обрати професію. До початку війни встигла закінчити перший курс Київського педінституту імені Горького, до навчання в якому повернулася в 1945-му Чотири роки чекала вісточок з фронту від батька. Матуся не діждалася чоловіка, померла у 1944-му Ніночка два воєнні роки після окупації працювала у військовому госпіталі, який розміщувався в тій же залізничній школі. І двадцять останніх років свого трудового стажу вона здобула в школі № 3. Із колективом учителів і учнів пов'язані найкращі спогади.
  Спогади. Вони не дають спокою вдень, вони позбавляють сну вночі. Власне кажучи, спогади-це те, що робить людину мислячою. Хоча щось змінити ми вже не взмозі, але вони все так же бентежать нам душу. Діждавшись повернення батька з фронту Ніна думала, що найтяжчі часи вже позаду. Студентські роки в повоєнному Києві не були легкими, але точно були щасливими. І ось уже в кишені диплом із відзнакою і направлення на роботу викла дачем до Самбірського педа гогічного технікуму.
  На той час протистояння місцевого населення радянській владі в Західній Україні досягло критичної точки. Тож зрозуміла тривога молодої вчительки, її рідних і друзів. Втім, сама Ніна Федорівна пригадує ті дев'ять років, прожитих у Львівській області, як найщасливіший період життя. Учила лемків, бойків та гуцулів, училася сама. Аджеукраїнською мовою викладати було непросто: бракувало знань і практики. Спочатку дуже потерпала від цього, але коли зрозуміла, що її студенти завжди готові прийти їй на поміч, - радо користувалася їх послугами.
  Пригадує інцидент, що стався в технікумі. Під час одного заняття відчула, що студент Кобчик (поляк за національністю) ніби гіпнотизує її. Під його пильним поглядом губила думку, не могла зосередитися. Зрозумівши причину, попросила Кобчика залишити аудиторію. Дочекавшись перерви, студент підійшов до викладачки, тихо сказав: «Більше так не робіть. Я вийшов лише з поваги до Вас.» І досі відчуває Ніна Федорівна незручність. З того часу, засвоївши гіркий урок, жодного свого учня не виставила з класу.
  А ще пригадала мудрі мамині настанови. Під час фашистської окупації вони сиділи на холодній печі, довірчі розмови допомагали відволікатися від лихоліття. Тоді матуся сказала їй: «Ніколи не ображай і не принижуй особистість учня». До речі, серед студентів у Самборі було чимало людей старших від неї віком. Іще одну пораду виконувала упродовж усього життя. «Мама вчила, аби я ніколи не богохулила: ми нічого не знаємо. Тільки в Радянському Союзі Бога заперечують, а весь світ шанує.» У Самборі зустріла свою долю. Фронтовик, бойовий льотчик прибув на службу по закінченні військової академії. Первістка у пам'ять про загиблого в бою друга назвав Сергієм. Наступним місцем служби Василя Кунавіна був Сахалін. Суворий клімат, суворі умови життя. Це позначилось на подружніх стосунках. Із Сходу до Щорса Ніна Федорівна повернулася із сином, але без чоловіка. Спочатку працювала в райкомі партії, а згодом перейшла до школи № 3. Понад 20 років Ніна Федорівна на заслуженому відпочинку. До неї прийшла вісімдесят сьома осінь. Раніше дуже широке коло друзів помітно скоротилося. Зате гордиться багатьма своїми учнями. Згадала перш за все Тетяну Кліщен-ко, Ніну Шолкіну, Віталія За-йончковського, Віру Грищенко та інших. Дуже багато читає, перевагу віддаючи класиці.
  Син із сім'єю мешкає в Ніжині. У ньому проявилися гени рідні по маминій лінії-він художник. Онук Павло працює на залізниці. А онука Олена, також педагог, вже подарувала Ніні Федорівні правнучку. Самотність літньої жінки скрашує соціальна працівниця Л.Ф.Левданська. І в квартирі прибере, і покупки зробить. А головне - привітно заговорить, щиро приголубить, власного вірша прочитає. Кожен прихід Людмили Федорівни для Н.Ф.Кунавіної -подія, адже в такі дні її залишає самотність, дім наповнюється повнокровним життям, відступають спогади. Щоб потім із новою силою нагадати про себе. 
 

  На звітно-виборчу конференцію районної організації УТМР з'явився 41 делегат з 42 обраних. Уже один цей факт говорив про зацікавленість людей. Ще більше підтвердили це виступи - не з примусу, не за списком і не за попередньо підготовленим текстом. Говорили, дійсно, про те, що непокоїть.
  Тон виступам задала доповідь голови районної ради вищеназваної організації Миколи Мурахи, де статистичні дані (про кількість годівниць, солонців, суми, отримані від продажу відстрілочних карток тощо) були представлені в обрамленні проблем і турбот про місцеву фауну. (Зокрема, не дотримуються правила проведення місячників тиші у лісі, назва яких - «Лісова дітвора» -красномовно говорить сама за себе. На Чернігівщині не ведеться полювання на селезня, внаслідок чого зменшується поголів'я диких качок. А до цього ще й відсутність у районі еколога, смішні «бензинні» норми і ціла купа іншого).
  Проте протистояти усім цим численним бідам покликаний великий позитив, котрий неабияк вразив - мисливці районної органі зації УТМР - це не корислива юрба, котра перш за все прагне трофею. Це - колектив (у більшості своїй) за великим рахунком патріотів рідного краю. Вони, не задля красного слівця піднімають питання про заборону випалювання трави на луках (вогонь знищує гнізда птахів), про чистоту річки, озер і лісів. Микола Мураха наводив неодноразові приклади принциповості, високої порядності мисливців, які виступали проти спроб високопосадовців узаконити «місцеве сафарі». Багато хороших слів було сказано (в тому числі і представниками області) на адресу голови райради УТМР Миколи Мурахи, котрому, крім суто професійних якостей, притаманні, як було зазначено, такі риси як принциповість, безкомпромісність, прямолінійність. За нього проголосували одноголосно, тож Микола Олексійович - знову очолив раду. Приємністю на цьому зібранні було ще й те, що серед мисливців виявилося немало друзів нашого «Променя». Дякуємо від душі і сподіваємося на плідну співпрацю.
 

  ЗО вересня в День святої Софії та її доньок Віри, Надії і Любові, уже більше 10 років відзначається Всеукраїнський день бібліотек. З нагоди цієї події спілкуємося з директором Щорської ІЦБС Ніною МОКРОСНОП.
  - Ніно Павлівно, розкажіть з чим прийшла бібліотечна система до свята цьогоріч?
  - Головне, що ми не втрачаємо своїх користувачів. До бібліотеки йдуть за інформацією, за книгою  «для душі», за підручниками, просто за спілкуванням. Серед нових надходжень - книги, отримані за Державною програмою розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 роки, література видавництва «Чернігівські обереги». До уваги читачів фонд комерційної літератури, періодичні видання. Уже рік при центральній бібліотеці працює Інтернет-центр. У бібліотеках ЦБС користувачі можуть ознайомитися з актуальними виставками і добірками літератури, виставками робіт місцевих умільців, альбомами і виданнями центральної бібліотеки з історії села та району. Діти взяли участь у всеукраїнському конкурсі «Кращий читач року», обласних та районних вікторинах.
  - А як же економічна криза?
  - Бібліотекам не звикати працювати в умовах недофінансування. Складно, але прагнемо триматися на рівні. Завдяки додатковим платним послугам маємо кошти на поповнення комерційного фонду, обслуговування Інтернет-центру, видавничу діяльність, поточні ремонти (цього року - Великощимельський філіал, центральна бібліотека). Вдячні місцевій владі за допомогу в заміні опалювального котла у дитячій бібліотеці. Особлива подяка т.в.о. голови РДА, начальнику відділу культури і туризму Н.М.Добненко за розуміння і підтримку як у цьому питанні, так і у вирішенні інших. Спасибі читачам, які дарують нам свої книги і періодичні видання. Найбільша їх кількість надійшла від А.С. Мойсеєнка, Є.В. Данилова , 1.1. Зуба, В.В. Єрмоленка, І.В. Скорого, Ю.С. Бібік.В.І.Двініної, Л.Белашка. Видне місце у фонді центральної бібліотеки зайняла література із особистої бібліотеки професора П.П.Охрименка.
  - Почувши ці слова, складається враження, що ви успішні, впевнені в дні завтрашнім.
  - Так, бо у нас згуртований, дружний колектив, а ЦБС - одна з кращих в області як по оновленню фонду так і по наданню додаткових платних послуг та за змістом роботи. Дякую усім своїм колегам, колективам цетральної і дитячої бібліотек, провідним бібліотекарям Н.Ісаченко (Сновський філіал), М.Косенчук (В.Щимельський) О.Єрьоміній (Тур'янський), Н.Сергеєвій (Петрівський), Л. Ковалевській (Кучинівський), С. Чечко (Тихоновицький), А.Мозговій(Смяцький), О.Крумкачу (Займищанський) та всім господиням великих та малих книгозбірень. Велике спасибі ветеранам бібліотечної справи, це вони ростили нас, сьогоднішніх, передавали свій досвід і вміння. Шановні читачі! Цей день - і ваше свято. То ж завітайте ЗО вересня до бібліотеки, візьміть свою книгу, в ній друга знайдіть.
Расходные материалы для вашего принтера по доступным ценам. В частности фотобарабан для картриджа и принтера. Звоните, пишите, мы всегда найдём для Вас оптимальный вариант.