Кажуть, щозвинуватити легше, ніжзрозуміти. Сьогодні майже всі городяни звинувачують міськраду й комунальні служби втому, що вони не можуть протистояти стихії. Адже старші покоління пам'ятають тріскуні морози й рясні снігопади, коли вулиці й стежки до порогу більше нагадували тунелі. Але дороги чистилися вчасно, й із настанням зими життя в місті аж ніяк не зупинялося. Так зване глобальне потепління розніжило нас: ми забули що таке снігові заноси й замети, міцнень-кий морозець. Дехто стверджує, що подібної зими не було 20 років, а дехто - півстоліття. Сорокасантиметровий шар снігу перетворився на стихійне лихо.
Щодо ожеледиці, то вона примусила нас, звичайних перехожих, виконувати такі акробатичні етюди й піруети, що декому й професіонали позаздрили б. А той, хто все-таки не втримався на ногах і впав, іноді вимушений звертатися за допомогою до травматолога. Отож і ремствує народ на усіх, хто за посадовими обов'язками змушений подбати, забезпечити, гарантувати...
Але для початку давайте, як-то кажуть, заглянемо в дзеркало. Приватний сектор переважає у нашому місті. Біля двору розчищають майданчик ті, в кого є власне авто. Інші обмежуються вузенькою стежкою. Добре, якщо зайвий сніг не винесуть на вже прочищену проїжджу частину вулиці: мовляв, хай міськрада подбає. Чимало в райцентрі приватних магазинів. Але крамниця «Скриня» чи не єдине місце, де не було ожеледиці, бо тут традиційно чистять до твердого покриття. Тож і ковзаються люди біля інших магазинів не лише на тротуарах, а й на порозі.
Досить-таки тривалий період нас «діставала» ожеледиця. Сказати, що все довкола перетворилося на суцільний каток, не можна. Скоріше це - застиглі хвилі, за які боїшся ще й зачепитися. Доволі швидко минуло за- чарування справжньою зимою зі снігом та морозцем. Натомість усі, кому не ліньки, клянуть її, бідну забувши, що така її справа закликати заметіль з віхолами, тріщати морозом, змушувати бути обачнішими. А ми за багато років звикли, що у цю пору року нам скоріше за комір капає, аніж за щоки щипає. Тому деякі господарі на снігопади реагують приблизно так: нащо чистити - все одно розтане. Подібне особливо часто зустрічається в багатоквартирних дворах. Сусіди чекають, у кого першого увірветься терпець, і той візьметься за лопату. Іноді просто протоптують стежки до місць загального користування. Такі ми - поблажливі до себе й вимогливі до інших.
Ну а чтобы с оптимизмом смотреть вперёд и думать о хороших временах, нужно заряжать себя позитивной музыкой. На сайте наших друзей можно скачать mp3 бесплатно и слушать любимую музыку. Міський голова Т.М. Кліщенко починає із статистики: у Щорсі 125 вулиць і провулків. І всі їх чистять з 4-ї ранку упродовж двох днів. Звичайно, є першочергові, а до деяких приїжджають в останню чергу. До речі, мешканці провулків Криничного та Клубного повідомили редакції, що до них за зиму не «пробивали» дорогу жодного разу. Тетяна Миколаївна тримає постійний зв'язок із головою правління ВАТ «Обрій» Г.М. Шмаровозом, адже саме це підприємство дбає про стан доріг як влітку, так і взимку. Увесь обсяг робіт виконують Т-150 з лопатою, автогрейдер, навантажувач для очищення тротуарів, розкидач протиожеледної суміші, яким приблизно 20 і більше років. Тож щоразу, повертаючись на базу, кожен із цих «стариків» вимагає як мінімум поточного ремонту. Ось і 1 лютого техніка відпрацювала цілий день на розчищенні й приведенні в порядок шляхопроводу.
Часом на заваді стають парадокси нашого буття. Приміром, власних обігових коштів «Обрій» не має. Міськрада не може здійснити передопату. Зима ж не розбирається у цій економічно-фінансовій казуїстиці. Тож, аби забезпечити нормальну життєдіяльність, у дію вступають нормальні людські стосунки. Т.М. Кліщенко звертається до Г.М. Шмаровоза, а той вдячний за розуміння підприємцю Г.М. Божку, який у борг дає шляховикам солярку. Із ВАТом міськрада вже розрахувалася за грудень і частково за січень (нині борг становить 20 тис. грн.). І то, каже Т.М. Кліщенко, кошти знайшли із загального фонду завдяки адмін-штрафам ДАІ. Бюджету на 2010 рік немає, а так званий тимчасовий кошторис дуже обмежений.
Малорезультативними були намагання боротися в сильний мороз із ожеледицею. Суміш при низьких температурах майже не діє. Одна справа пісково-сольова суміш на сніг, а інша справа - на лід. Намагалися від площі до базару посипати тротуар шлаком. Ефект - той же. З літа «Обрій» приготував для негоди 100 тонн піску. Витратили вже 150, а в середньому щороку на потреби міста іде приблизно 250 тонн. Значних витрат вимагає ремонт техніки, закупівля солі тощо.
І, попри все, у Щорсі ситуація не гірша, ніж в інших містах. Хоча екстрім продовжується. Минулого понеділка відлига й дощ спричинили підтавання шару снігу й льоду, які вкрили вулиці й дороги. Й одразу в цій каші почали буксувати й застрягати легкові авто. У вівторок морозець схопив бугорки та ямки (у простонародді їх називають «хряпами»). На них машини кидає, заносить. Досвідчені водії демонструють мудрість і чемність, зупиняючись і пропускаючі зустрічний транспорт. Є і «лихачі», які ризикують. ДАІ не стомлюється просити, аби приватники без крайньої необхідності не виїжджали з гаражів.
На поміркованість і розуміння городян розраховує і міський голова: Нам усім слід стоїчно пережити цю складну зиму, - закликає Т.М. Кліщенко. - Тому звертаємося до всіх земляків із проханням: із розумінням ставитися до тимчасових труднощів і проблем. Повірте, міська рада спільно із шляховиками докладають максимум зусиль, аби полегшити життя людей і функціонування Щорса. Але зима мало не щодня влаштовує нові випробування.
Дійсно, драйву в нашому житті аж занадто. Зате який адреналін грає, коли долаєш дорогу до роботи. Шляховики працюють, міськрада дбає, а ми, звичайні перехожі, чекаємо кращих часів. І мусимо виживати, хто як може. Зате влітку буде що згадати!