Zhyttya na perefirii
Життя на периферії
Тихо і неквапно лине життя у Гуті Студе-нецькій. Коли хтось починає шукати це село на карті, то знаходить його в лісовій зоні за більш ніж тридцять кілометрів від райцентру, десь майже на кордоні з Росією. Одним словом, периферія. Зимового дня людей на вулиці майже нема, єдине більш-менш людне місце -приміщення сільради. Сільський голова зі своїми підлеглими, кілька відвідувачів - ось і увесь гурт. Починаємо розмову. А.Ф. Дубина розповів, що мешканців населеного пункту лишилося дуже мало - лише 225, з них понад сотня - пенсіонери. Є 32 дитини шкільного віку, але відколи як закрили років з п'ять тому місцеву школу, учнів підвозять освітянським автобусом до сусідніх Тихонович. Переважна більшість мешканців Гути живуть за рахунок підсобних господарств (городи, худоба, трохи приватної техніки). Наявне поголів'я у 89 корів приносить людям такий-сякий, але дохід. Закупівлею молока займається підприємство «Мена-сир», зараз платить по 1,2 грн. за літр. У серпні гутенці продали понад десять тонн молока, у жовтні - майже шість. У приватному володінні є дві молотарки, 5 тракторів з причепною технікою, тож сільгоспро-боти, до певної міри, механізовані. Торік двоє власників тракторів офіційно взяли патент на надання послуг з оранки городів. Селяни нарікають, що 2008-й рік видався не таким сприятливим для реалізації овочів, як попередній. Приїздили покупці на картоплю з Донбасу, Херсонщини, але пропонували в обмін помідори, грошима воліли не розраховуватися, тому зиск від отого бартеру вельми невеличкий. У Гуті Студе-нецькій працездатному населенню практично немає де знайти застосування робочим рукам -сільгосппідприємства нема, до міста на роботу не їздитимеш - далеко. Хоча в цьому питанні існує певна колізія. Кілька років тому київська фірма «Майстер» відкрила в селі лісопилку. Зважаючи на непогані обсяги замовлень продукції, власники цього міні-підприємства висловили намір укомплектувати штати з понад тридцяти робітників. Проте, власне, гутенців набрали врешті-решт менше половини, більшість працюючих - з Прибині, Тихонович. Сказати, що причина такої ситуації в низькій зарплатні - так ні, за бажання на пилорамі за місяць можна було заробити до тисячі гривень. Як для сільської місцевості -непогані гроші. Тож сільський голова так і не зміг пояснити мотивацію своїх односельців, котрі не скористалися шансом на працевлаштування.
У Гуті зараз - 29 нежилих хат. Пару років тому спалахнув був ажіотаж переважно за рахунок приїжджих покупців підскочила вартість сільської нерухомості, один будинок господарі продали «аж» за 5 тисяч гривень, але потім все повернуло на старе -нікому порожні оселі не потрібні. Хоча старі мешканці села згадують, як ще чверть століття тому продаж хати був небуденною подією, не те, що зараз...
Відчувається в Гуті вплив такої проблеми, як алкоголізм. Торік одного гу-тенця з «білою гарячкою» довелося відправити до Щорса - під нагляд медиків, а ще один чоловік отруївся неякісним спиртним. Дешевизна самогону (6 гривень за пляшку) дозволяє охочим до оковитої без зайвих проблем утамовувати свою спрагу. Проте декого з пияків нестача навіть таких невеликих грошей у кишені спонукає до скоєння дрібних крадіжок. (Переважно тягнуть продукти харчування, так би мовити, на закуску). Були у людей цьогоріч сподівання на відродження сільгоспвиробництва, пов'язані з процесом оформлення оренди землі однією фірмою зі Щорса. Оформили документи на 5 років близько сорока гутенців, вислухали обіцянку організувати вирощування зернових - і на цьому справа загальмувалася ...
Коли вести мову про громадське життя, то за кошти самооподаткування і спонсорську допомогу керівника лісопилки Валерія Якобчука вдалося полагодити паркани у центрі села й огорожу з аркою на цвинтарі. Дуже доречною виявилася допомога сільського активу М.Г. Малашка, П.П. Мірошниченка, М.М. Тебенка, СІ. Кузьменка, М.Ф. Тебенка на роботах з благоустрою. На свято Св. Мико-лая дітям (а їх нині - 49) вручили подарунки, підготовлені сільрадою та спонсорами. За словами А.Ф. Дубини, напрочуд важливою для громади є наявність на її території прикордонної застави. Співробітники ДПС є надійними сусідами - якщо треба, то і пожежу допоможуть загасити, і ветеранів війни на День перемоги привітати, взагалі, роблять життя у селі жвавішим.
Гутенці на фоні робочих буднів хоч інколи, але думають і про відпочинок, тому при клубі силами ентузіастів вдається підтримувати культурне життя. Добре і те, що є в селі приватна торгівля, найнеобхі-дніше селяни мають змогу придбати на місці в єдиному магазині. Ось таке воно, життя на периферії, в Гуті Студенецькій.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Великий майстер жив і працював у Щорсі
Під сузір'ям непевних перспектив
