Velykyi maister
Великий майстер жив і працював у Щорсі
Так вже влаштоване наше життя, що одна подія викликає іншу, здавалося б, зовсім не пов'язану за змістом. У грудні 2007 р. до нашого музею приїхала знімальна група, яку очолював онук відомого українського письменника Максима Рильського - Тарас Рильський. Метою було відзняти матеріал для фільму про М.О. Щорса «Куля для начдива». Над цією стрічкою працювала Українська медійна група під керівництвом Д.Харитонова - відомого українського кіномитця, у творчому доробку якого документальні фільми про відомих діячів національно-визвольного руху на Україні 1917-1921 рр. («С.Петлюра», «Н.Махно», «П.Скоропадський» та інші). У 2008 р. фільм про М.Щорса було показано на російському каналі «5 канал. Санкт-Петербург», і саме дякуючи цьому показу, з музеєм вирішила зв'язатися Надія Олексіївна Кокіна з М.Челябінськ - донька Домініки Логінівни Вєсєло-вої, яка народилася у нашому місті. Надія Олексіївна, історик за освітою, екскурсовод за професією, надіслала до нашого музею свій фото- та документальний архів, пов'язаний з нашим містом. Унікальні фотографії, документи, спогади розкривають перед нами історію родини Вєсєлових, тісно пов'язану з історією нашого міста. І сьогодні читачам «Променя», небайдужим до нашого минулого, я пропоную познайомитись з цим матеріалом.
Дід Надії Олексіївни, Логін Полікарпо-вич Вєсєлов, столярних справ майстер, народився у 1861 р. Двінський міщанин, старообрядець, одружився на Анастасії Трохимівні Соколовій, теж із старообрядців. Брат дружини -Максим Трохимович Соколов був спеціалістом по будівництву залізничних мостів на Любаво-Роменській залізниці. Саме він і запропонував сестрі з чоловіком переїхати до Сновська, де працював сам і де йшло будівництво залізничних об'єктів і самого селища. Разом з М.Т. Соколовим Логін Веселов будував залізничну станцію у Сновську, міст через р.Снов та р.Сож, Святомиколаївський православний храм у селищі, хоча всіх своїх дітей хрестив за старо-обрядовими канонами. Для цього він навіть їздив до себе на батьківщину у Двінськ (Даугавпилс). У великій родині Л.Вєсєлова було 8 дітей: Версанофій - 1898 р.н., Антоніна -1899 р.н., Ксенія - 1900 р.н., Иоакім - 1901 р.н., Мотря - 1903 р.н., Феопент- 1905 р.н., Домініка (мама Н.О. Фокіної)- 1906 р.н., Ірина- 1914 р.н.
Для своєї родини Логін Полікарпович побудував великий дім на дві половини з флігелем та садовою альтанкою по Коржівському про-вулку,9 (тепер вул. Островського). Сюди, у батьківський дім, протягом багатьох десятиліть приїжджали сестри. Разом зі своєю мамою Домінікою Логінівною приїжджала і Надія Олексіївна.
Логін Полікарпович Вєсєлов був, дійсно, майстром на всі руки. Чудовий тесля, столяр, при потреб чоботар (шив чоботи дітям), виготовляв меблі для своєї оселі. І це були, дійсно, шедеври: комоди, шафи, столи. Ще й зараз у Челябінській квартирі Надії Олексіївни стоїть виготовлений руками діда комод зі сновської сосни та дуба. Такий же комод він зробив у посаг своїй доньці Ксенії, яка вийшла заміж у Бобруйськ. Як згадувала Домініка Логінівна, для перевезення посагу до Бобруйська Логін Полікарпович випросив на станції вагон. Взагалі, за словами Домініки, залізниця дуже допомагала людям. Так, для дітей залізничної школи виділявся вагон, і їх влітку возили на екскурсії до Москви і Петербургу. В голодні 20-ті ром XX ст за посвідченням на праве безкоштовного проїзду для членів сімей працівників залізниці, непрацюючі жінки їздили «міняти», т. б. обмінювали якісь товари на харчі. Д.Л. Вєсєлова згадувала, як за ящик дерев'яних ложок, зроблених батьком, виміняла мішок круп. Згадує Домініка Логінівна і ще багато цікавих деталей з життя нашого міста початку XX ст. Дуже популярною розвагою було катання «на извозчике» центральними вулицями Сновська. Машиністи були аристократами містечка. Своїх дітей (синів) навчали у гімназії в Городні, а діти менш заможних жителів ходили до Сновської залізничної школи. За словами Д.Вєсєлової, «плебеями считались «пуцьіри» - обтирщики паровозов».
Л.П. Вєсєлов був головою ста-рообрядської общини, що діяла у нашому містечку. Ходив «читати» над небіжчиками-одновірцями. Мав кадило і використовував його під час молитви і обрядів. «Еврейское общество жило парап-лельно» - пише Д.Л. Вєсєлова. Брат Домініки Феопент грав у єврейському оркестрі Рахліна, закінчив Київську консерваторію, грав у військовому оркестрі, після війни переїхав до Челябінська, де і помер. Загалом з 8 дітей родини Вєсєлова лише дві доньки, Антоніна і Мотря, прожили життя у нашому місті і поховані тут, на нашому міському кладовищі.
Логін Полікарпович Вєсєлов помер 23 січня 1928 р. від запалення легенів. Останнім великим будівництвом майстра був залізничний клуб, споруджений у 1927 р., де він працював десятником. Похований Логін Пол-ікарпович на міському кладовищі, що по вулиці Некрасова. Дружина пережила його на 20 років. Діти Вєсєлових, які влаштували свою долю далеко від рідної домівки, приїжджали в гості до отчого дому. З листа найменшої доньки Ірини до племінниці Надії 13.08.88 р. «В Щорс меня «влечет неведомая сила», а приеду, душа болит - в нашем гнезде новый хозяин... А старое кладбище, где похоронен мой отец, совсем заброшено... Зато клуб, которьій построил мой отец, цел и действует». Щемно згадує відвідини Щорса і Надія Олексіївна. Переславши до музею свій архів, вона попрохала нас написати їй, чи стоїть ще по вулиці Островського, 9, будинок, збудований її дідом, будинок, куди вона з великою радістю приїжджала разом з мамою. Я рада, що є цей будинок, хоча має вже інших шоспо-дарів. А ще стоїть на переїзді залізничний клуб. Вже 90 років немає серед живих майстра, чиї руки будували ці споруди, та залишилась в історії нашого містечка пам'ять про «двінського міщанина» Логіна Вєсєлова.
На сайте наших друзей можно Скачать картинки бесплатно. Тысячи изображений поражающие своей красотой.
В.МОСКАЛЕНКО,
директор історичного музею
Під сузір'ям непевних перспектив
ремонт холодильников stinol
