Pomerly razom
Померли разом — бабуся і кіт
Сумна історія. І досить типова. Діти виростають. Самі стають батьками. (До речі, у покійної баби Моті було четверо онуків і троє правнуків)
Єдиним, хто ніколи не полишав 82-річну Мотрю Білоус з Тихонович, був кіт. Разом вони і померли... її чоловіка не стало років десять тому, - розказує олова села Петро Халіман. - Наймолодшого сина (1959 р.н.) - у 2006 році.
Двоє старших живуть в інших областях. Вони не полишали матір, приїздили. Останнього разу найняли жінку, щоб доглядала за нею. Бабуся була і нагодована, і зігріта. Але наставала ніч, і вона залишалася сама. Наодинці зі своїми думками і спогадами.
Судячи зі свідчень односельців, згадки Мотрі Іванівни радісними не були. Молодший син пиячив, виганяв її з дому. Вимагав платню за те, що, скажімо, виносить траву для корови чи нарубає дров.
Вона платила з пенсії, ночувала по сусідах. Плакала і не жалілась. Коли Федя помер, брати попросили мене доглядати за тіткою Мотею, - розказує Раїса Кубекова, однокласниця одного з синів покійної. - Останнім часом вона ходила тільки по хаті - і то з двома палицями. Але про господарство дбала. Дарма, що з нього залишилися тільки кури, кіт і «той. що гавкає» (так старенька чомусь називала собаку).
За кілька днів до смерті їй привиділися померлі чоловік і син. Вони обіцяли забрати її до себе. Хтозна, як провела баба Мотя свою останню ніч. А вранці, коли Раїса принесла їй сніданок, старенька була вже мертва.
Біля печі диміла підлога. Дивно, але вогонь не поширився - вигоріла тільки її частина діаметром з півметра. Трохи далі поруч з хазяйкою лежав мертвий кіт. Подзвонили синам, і вони одразу ж приїхали. Провели матір в останню путь. Раїсі залишили будинок - за те, що доглядала.
Сумна історія. І досить типова. Діти виростають. Самі стають батьками. (До речі, у покійної баби Моті було четверо онуків і троє правнуків). Турботи, проблеми, відстань віддаляють від батьківських осель. (А нині - ще й криза). Час іде. Батьки старішають. Вони часто не хочуть «на поверхи», воліючи померти у рідних стінах. Часто у дітей не вистачає ні часу, ні терпіння «няньчити» стареньких. А потім настає момент коли уже нічого не можна змінити...
Марія ІСАЧЕНКО
Великий майстер жив і працював у Щорсі
Під сузір'ям непевних перспектив
гнб технология
