На Водохрещу кожен сподівається на маленьке диво -особисто для себе. Хтось впевнений: свята вода зцілить від недугів, хтось переконаний, що в окропленій чудодійною вологою оселі запанують мир і злагода. В надії на це і нинішнього 19 січня десятки людей зі Щорса та сіл району поспішали до Божих храмів.
   У центрі міста - біля Свято-Миколаївського храму - утворився довгий людський ланцюжок. Більшість принесла воду з дому. Хто не потурбувався про це, мав змогу зачерпнути святої води зі спеціальної посудини. Настоятель храму - отець Павло - урочистий і піднесений. В очах людей - ні злоби, ні безнадії. Свято справді творить диво.
   Кожен прагне стати так, щоб бути окропленим найщедрі-ше: чим більше дістанеться Хрещенської води, тим кращим буде життя. Мабуть, так було в усі часи, бо в усі часи однаково хочеться щастя.
   Не менш довгий людський ланцюг проліг і по берегу Снові.Туди від Свято-Покровського храму напередодні була розчищена від снігу дорога. На річці встановили вирубаний із льоду хрест. Льодяним був і стіл, за яким отець Богдан проводив Хрещенську службу. Молився за усіх людей, за Україну. Злагоджені голоси півчих розливались у морозному повітрі срібними дзвіночками.
   Тричі отець Богдан опускав у воду (для цього у кризі була вирізана прямокутна ополонка) хрест - і тричі лунав залп з рушниці. Для багатьох це було не зовсім звичним, хоча мало надати обряду особливої урочистості.
   Люди набирали воду з ополонки, святили принесену з дому. Усі, хто тричі поринав у льодяну купіль, стверджували, що вірять у цілющість Хрещенської води. Переконували: у ній зовсім не холодно.
   І справді, ніхто не тремтів, не цокотів зубами - ніби надворі було зовсім не мінус 6. Та головне - люди забули на цей час про свої біди. Говорили не про них, а про свято. І йшли додому з вірою, що Хрещенська вода змиє проблеми, віднесе далеко хвороби. Хай так і станеться - для кожного серця, для кожного дому.
 

Марія ІСАЧЕНКО 
На знімках: в день Водохрещ