Licey
<<Ми - люди з різних країн, але об'єднані однією метою: підготувати молодь до подальшого життєвого шляху>> - з такими словами звернувся до гостей з Туреччини директор Щорського вищого професійного училища лісового господарства І.С. ВДОВЕНКО.
Колишнє ПТУ №7 протягом останніх років зазнало кардинальних змін. Новий статус, співпраця з навчальними закладами більш високого рівня акредитації, оновлення матеріальної бази, впровадження більш ефективних методів роботи - все це позитивно відбилося на загальному іміджі училища. Пожвавилися й міжнародні контакти у сфері освіти. Дехто з викладачів отримав нагоду вивчити досвід функціонування профтехзакладів у Німеччині, Австрії тощо. А цього року з'явилася можливість започаткувати співпрацю з турецькою стороною. І.С. Вдовенко розповів, що завдяки сприянню окремих посадовців з Міністерства освіти було налагоджено діалог між Вищим профучилищем побутового обслуговування, ліцеєм побуту, Центром профтехосвіти (всі вони - з Чернігова) та Щорським ВПУ і чотирма навчальними закладами міста Стамбул (Туреччина). Навесні делегація з України здійснила візит на береги Боспору. Наші педагоги і група учнів відвідали кілька турецьких освітніх закладів, котрі за напрямком роботи були дуже подібні до українських. Ігору Станіславовичу випало ознайомитися з діяльністю училища, яке готує спеціалістів для деревообробної галузі. Навчається там близько тисячі молодих людей. До речі, учбові корпуси розташовані в будівлі колишнього султанського палацу. Хоча відразу варто зауважити: розповіді про шалену східну розкіш у цьому випадку дуже перебільшені. Палац - доволі аскетична будівля, складається з комплексу переходів, кімнат з бійницями тощо. Словом, нічого аж надто пишного.
Хоча, власне, матеріальний бік учбового процесу справляє добре враження. Навчання за окремими спеціальностями там платне (це стосується найбільш популярних професій, скажімо, макетолога, який бере участь у виготовленні пам'ятників). Такого поняття, як стипендія для всіх учнів, не існує. Гуртожитків теж нема. Тривалість уроку, така ж, як і у нас - 45 хвилин, термін набуття фаху - 3 або 4 роки. Учні училища мають можливість оволодіти повним ланцюжком знань: зробити креслення деталі на папері, потім скласти комп'ютерну програму її виготовлення, а надалі - закласти дані до верстата з програмним управлінням і виконати замовлення. (У Щорсі поки що подібне не практикується). У Туреччині молодь дуже шанобливо ставиться до вчителів, особливо з огляду на східні традиції. Зарплатня у педагогів - близько тисячі доларів на місяць, існують спеціальні садки для дітей вчителів, кафе, де викладача обслуговують з 50%-ою знижкою, тобто навчати молоде покоління в Туреччині дуже престижно.
І.С. Вдовенко згадав і про свої враження від 20-мільйонного Стамбула. Люди там гостинні, напрочуд жваві й галасливі (особливо на відомому стамбульському базарі). Їхня кухня - доволі специфічна, бо якщо шашлик з баранини - річ цілком нормальна для українця, то паштет з водоростей - це вже щось аж надто невластиве для нашого шлунку. Йогурти у турків - солоно-кислі, мінералка - негазована. Спиртне вони не вживають, позаяк мусульманам це заборонено. Запам'яталися старовинні вузькі вулички, краєвид на море, все-світньовідомі пам'ятники історії, серед яких - палац Роксолани. Що цікаво - у Туреччині вельми шанують пам'ять про цю дружину султана Сулеймана II, адже вона свого часу чимало зробила для розбудови систем освіти і соціального забезпечення цієї країни. Щоправда, далеко не всі турки знають, що Роксолана була українкою...
І ось минулого тижня турецька сторона нанесла візит у відповідь, відправивши делегацію до Чернігова та Щорса. До нашого міста вони прибули з ознайомчою поїздкою. Вісімнадцять гостей (педагоги, учні та перекладачі) спочатку віддали шану майстерності наших кулінарів. їх частували стравами традиційної української кухні (лише для свинини зробили виняток, бо послідовники пророка Мухаммада її не їдять). Особливо туркам сподобалися млинці з сиром.
Надалі вони оглянули навчальні кімнати, майстерні, після чого їм продемонстрували фільм про життя Щорського вищого професійного училища. Окремо відбувся обмін думками між гостями та І.С. Вдовенком стосовно деяких моментів освітнього процесу в Туреччині та в Україні. Не обійшлося тут і без звичайних житейських запитань. Жінки з іноземної делегації звернули увагу, що чимало наших дівчат носять взуття на високих підборах, мовляв, це для туркень дещо незвично. У відповідь директор ВПУ віджартувався: «це вони вже зараз вчаться тримати своїх майбутніх чоловіків під каблуком...» Завершилося перебування турків у Щорсі екскурсією до місцевого історичного музею.
Коментуючи вищезгаданий захід, І.С. Вдовенко наголосив: будь-які форми обміну досвідом є корисними, і цей напрямок роботи треба продовжувати. Однак при цьому не слід забувати про результати власних напрацювань. Якщо держава хоче мати сильну економіку, вона повинна дбати про підготовку фахівців робочих спеціальностей, і, відповідно, сприяти розвиткові профтехосвіти. На жаль, зараз у цій сфері все обмежується здебільшого самими лише розмовами. Тривають дискусії, яка система навчання краща - німецька чи канадська? Хоча насправді у разі належного фінансування наша рідна система, українська, може гарантувати гідний результат. А коли вести мову про турецький напрямок співпраці, то нам є чому повчитися в них, а їм - у нас. ...
Поділитися враженнями від перебування на Чернігівщині ми попрохали директора ліцею для дівчат Юміта Айдена. Наш співрозмовник схвально відгукнувся про чудове архітектурне планування міст, тутешні краєвиди (особливо сподобалися великі масиви лісу). Оцінюючи матеріально-технічну базу Щорського ВПУ, Юміт Айден зауважив: окремі кабінети, скажімо, аудиторія для вивчення англійської мови, навіть кращі, ніж у них. І головне - керівництво і колектив училища прагнуть до змін на краще. Коли зайшла мова про очолюваний ним навчальний заклад, гість розповів, що кількість учениць сягає там майже чотирьохсот, вони оволодівають такими спеціальностями, як текстильне виробництво, макіяж та косметологія, виховання дітей. Принагідно довелося поцікавитися у співрозмовника - чи дозволено у них дівчатам носити в ліцеї традиційні мусульманські хустки? (Бо не так давно в Туреччині, влада якої наголошує на світському характері своєї держави, поширилася дискусія на предмет заборони дівчатам носити цей елемент вбрання під час навчання). Але Юміт запевнив - в їхньому ліцеї заборона не діє. Це стосується лише університетів, та й то не всіх. І подумалося: ми різні народи, проте саме завдяки такій різноманітності світ навколо нас є особливо цікавим.
Здесь можно скачать фильмы бесплатно на любой вкус.
Олег Мірошниченко
|
|
