gazeta promin may30 2
Хто виграє і хто програє на придбанні житла
Збудь-якого погляду районний ринок нерухомості на теперішній час перебуває у невизначеному стані. Є достатня кількість власників житла, які мають намір його продати. Однак на заваді реалізації їхніх планів стає те, що з огляду на економічну кризу суттєвої корекції зазнала вартість квартир та будинків. Потенційним покупцям бракує грошей - це очевидно. До того ж на ситуацію сильно вплинуло рішення банків обмежити кредитування населення. Якщо торік місцеві банківські відділення видали кілька десятків кредитів для придбання житлової нерухомості, то цього року можливістю позичити таким чином гроші скористалися лічені одиниці з-поміж наших земляків.
То які фактори впливають на стан цього ринку? Перш за все варто навести інформацію з районного відділу статистики, надану керівником цього відомства Л.Г. Язовітенко. За її словами, станом на 1 січня 2009 року на Щорсівщині нараховувалося 12 тис. 266 помешкань (у місті - 3052, в селах - 9214). З одного боку, для 26 тисяч населення району це начебто й непогано, але слід врахувати, що частина житлового фонду не лише в сільській місцевості, а й у райцентрі є покинутою, там ніхто не мешкає. Ті хати нікому не потрібні й потроху розтягуються злодіями. Зведення нових будинків майже не ведеться. Як розповів начальник відділу архітектури РДА М.І. Шило, у 2006, 2007 і 2008 роках у Щорсі було здано в експлуатацію ЗО будинків. Проте більшість цих об'єктів будувалися понад десяток років, тих, які в доволі стислий термін пройшли всі стадії - від заливки фундаменту до внутрішніх робіт, - дуже мало. Наразі в місті декілька котеджів знаходяться в стані підготовки до здачі, але призначені вони не на продаж, а для особистого проживання господарів.
Надалі мова піде про ринок вторинної нерухомості. Стосовно обсягів пропозиції, то показовим є розділ реклами газети «Промінь». За 2008 рік на сторінках районного видання було опубліковано майже сто об'яв про продаж квартир і будинків у Щорсі й близько двадцяти - у селах. Але значна кількість продавців пропонують свої об'єкти в інші способи - через «усну пошту» і шляхом розвішування оголошень на парканах. Цікавий момент: бажаючих виставити на продаж свою хату не меншає. З початку нинішнього року у «Промені» з'явилося близько півсотні повідомлень на кшталт «продам будинок». Хоча реальних придбань не дуже багато. Якщо протягом 2008 року місцевою державною нотаріальною конторою було посвідчено 128 угод про купівлю-продаж нерухомості, то в І кварталі 2009-го - 18. До цього слід додати, що в сільських населених пунктах частину хат продали без належного оформлення документів, просто під розбирання на будматеріали.
Наостанок слід згадати про ціни. Зазвичай продавці й самі не знають, скільки вони хочуть. (Є бажання отримати якомога більше, проте занадто високою вартістю об'єкта можна відлякати покупця). Тож переговори часто нагадують гру в схованки: конкретну цифру довго не називає жодна зі сторін. Щоправда, існує методика обрахування ринкової ціни, яку використовують деякі агенції нерухомості. Тут до уваги береться стан будівлі (вік, матеріал стін тощо), загальна і житлова площа, кількість кімнат і планування, наявність комунікацій (газ, вода, телефон), місце розташування, господарчі будівлі, земельна ділянка, загальна привабливість тощо. За традицією вважається, що дерев'яний дім кращий за цегляний, але якщо на нього вплинули гнилизна або шашель -це мінус. Сучасне планування сприяє підвищенню ціни, газифікація, телефонізація та водопостачання - теж. Близькість до центру або лісу чи річки - це перевага, а ось якщо поруч завод чи залізнична колія - це негатив. Чим більший шмат землі - тим краще, але коли він вже приватизований попереднім власником будинку - справа ускладнюється. Хороші сарай та гараж додають вартості садибі. Є ще й інші фактори, якими керуються при складанні ціни на житло. Однак у реальності діапазон пропозиції - дуже розмаїтий, багато хто називає суму взяту відверто «зі стелі», зовсім не враховуючи попиту на ринку. Скажімо, півбудинку з 2 кімнат неподалік центру міста коштують в одного громадянина 5 тисяч доларів, але там немає «зручностей». За хату в кінці вул.Червоноармі-йської просять 15 тис, по Кримського - 20. Найбільше захотіли за об'єкт по вул.Кірова - 27 тис, а найменше - за однокімнатну частину старенької будівлі неподалік «П'яти кутів» - 3,5 тис. За двокімнатне помешкання у п'ятиповерхівці по вул.Енгельса правлять 15 тис. Щоправда, практично всі продавці згодні торгуватися (мабуть, добре усвідомлюючи, що задекларований намір відсотків на 30^0 перевищує реальну ціну). І ще один момент: у Щорсі два об'єкти нерухомості продають цигани. За повір'ям цей народ гостро відчуває кон'юнктуру й ніби реагує таким чином на перспективу того, що в майбутньому ціни ще більше впадуть. Так воно буде чи ні - покаже вже найближчий час.
У лісовій галузі працюють професіонали
За офіційними даними земельний фонд нашого району складається зі 128 тисяч 293 гектарів. Причому практично третина території Щорсівщини (понад 40 тис. га) вкрита лісом. Користування лісовими ресурсами здійснюють три підприємства: «Щорсрайагролісгосп» (на площі 16073 га), «Ко-рюківський лісгосп» (20425 га) і «Городнянський лісгосп» (2865 га). Тобто місцеві ліси більш ніж наполовину належать до відання лісництв, які в адміністративному плані зорієнтовані на Корюків-ку. (Якщо зробити короткий екскурс в історію, то Корюківський лісгосп було організовано в 1936 році. Тоді до його складу включили Холминську, Кістерську, Жуклянську, Радомську, Турцівську, Княжу, Андрониківську, Корюківську й Брецьку дачі. Перше лісовпорядкування лісового фонду датоване ще 1911 роком. Повторно цю роботу провели в 1939 році, але її матеріали зникли під час Другої світової війни. Надалі лісовпорядкування проводилися в 1950 і 1961 роках. У 1971-му необхідну документацію виготовила комплексна експедиція Українського лісовпорядкувального підприємства «Ліспроект»).
Коли вести мову про обсяги виробничої діяльності лісогосподарських структур, то слід згадати деякі цифри. Скажімо, у 2006 році план із заготівлі лісу був поставлений такий: Щорське лісництво -1847 м3, Єлінське - 2355, Тихоновицьке - 24000, Новоборовицьке - 9500, Староруднянське - 6693, райагролісгосп - 6500. Рік 2009-ий працівники лісової галузі зустріли в умовах економічної кризи, тож обсяги заготівель суттєво знизилися. Проте навіть за такої ситуації лісове господарство продовжує працювати. Як саме - ми розкажемо читачам «Променя» на прикладі Тихоновицького лісництва.
Коментуючи стан справ у Тихоновицькому лісництві, його керівник - О.П. Сидоренко - наголосив, що господарювання ведеться на засадах плановості. Тобто які завдання ставить держава - такі й виконуються. Територія відповідальності тихоновичан - 6302 га. (їхнє лісництво фактично є найбільшим в структурі Корюківського лісгоспу й розкинулося на землях трьох сільрад Щорського і кількох - Корюківського району).
Новітні часи принесли чимало змін у роботу лісової галузі. Якщо раніше лісовпорядкування здійснювалося спеціалізованою організацією раз на 10 років, то нині фахівці державної лісовпорядної експедиції з м.Ірпінь приїздять до Тихонович щороку. Вони роблять аналіз зробленого за попередній період і визначають пріоритети на майбутнє. Наразі зазнала змін і система ведення лісового господарства. Лісництво зосередилося на вирощуванні лісу та догляді за ним, а заготівлею деревини займаються приватні підприємці на підставі відповідної угоди. Фактично це - колишні працівники лісництва, які взяли в оренду техніку й перейшли на нову форму виконання робіт.
Штат підприємства нараховує 24 особи. Доречною у такому разі є допомога учнів Тихоновицькї школи, силами яких було засаджено сосною 12 гектарів, проведено доповнення лісових культур на площі 7,9 га. Серед інших завдань колективу лісництва - ведення мисливського господарства. (Щоправда, лише на території Корюківщини). Торік завершився процес складання документації з мисливствовпорядкування, проводяться різноманітні біотехнічні заходи - від обліку й підгодівлі дичини до регулювання чисельності хижих тварин. Завдяки цим та деяким іншим факторам поголів'я звіра, зокрема, копитного, суттєво зросла. Навіть з'явилася нагода отримати три ліцензії для полювання на косулю.
Стосовно такого аспекту як головне користування, то щороку його обсяг тримається на рівні близько 25 тисяч «кубів». На сосну припадає до 20 тисяч, а решта - це осика, вільха і береза. Порівнюючи показники за 4 місяці цього року з аналогічним періодом торік, можна констатувати, що через падіння попиту на пиломатеріали заготівля лісу зменшилася відсотків на 20. З місцевих покупців деревини можна згадати про TOB «Астра» і лісопилку в Гуті Студе-нецькій. Торкаючись теми збереження природних ресурсів, О.П. Сидоренко зауважив: за науково обгрунтованими висновками кінцевий термін головного користування сосни - 80 років. Якщо до цього часу їй не знайти застосування - дерево почне втрачати свої якісні показники, «перестигає». Інша річ - коли певні масиви лісу отримують статус заповідників або заказників. Ось там вже дерева ростуть стільки, скільки їм відведено природою. Однак на території Тихоно-вицького лісництва таких місць немає.
Головною проблемою цієї весни стала небезпека виникнення лісових пожеж. Через «людський фактор» -переважно легковажне випалювання трави на луках -добрий десяток разів працівникам лісництва доводилося ставати на боротьбу з вогнем. В одному випадку займання було виявлене з літака, який патрулював територію, в інших - завдяки пильності спостерігачів на пожежній вежі. За великим рахунком це - дрібниці порівняно з 2000 роком, коли в урочищі «Бір» вогонь, що йшов верхом, знищив 36 га лісу. Традиційно на пожежонебезпечний період на роботу беруть двох спостерігачів і пожсторожа. їхні обов'язки хоч і не є складними, але переоцінити їх просто неможливо. Вчасно помітити дим і, зорієнтувавшись у відстанях, визначити місце пожежі - ось що може допомогти лісовому господарству уникнути великих збитків.
Коли мова зайшла про перспективи на цей рік, О.П. Сидоренко висловився обережно, але не без оптимізму: ринок пожвавлюється. Відповідно, повинні збільшитися і заготівлі лісу. Зараз частина членів трудового колективу працюють за скороченою схемою - по 4 або 6 годин на день. Проте вже незабаром планується перейти на звичний режим роботи. Те, що намітили з початку року, вже виконали, зокрема, засадили лісом 46,2 га земель, непридатних для сільськогосподарського виробництва. У перспективі - створення теплиці-розсадника (ділянка під неї вже готова), не забудуть і про плантації новорічних ялинок та сосон (цьогоріч їхня площа склала ЗО «соток», а продали перед Новим роком близько двох тисяч лісових красунь). Попри економічну кризу в країні намітилася тенденція до зміни ситуації. Попит пішов угору, свідченням чого є цінова кон'юнктура: торік куб першосортної деревини (20-24) коштував 306 грн., потім упав до 251, а зараз складає 273. Позитивом можна назвати і те, що тимчасово заморожена схема реалізації продукції через аукціон. Лісгоспам дозволили повернутися до так званого неліміто-ваного продажу, коли вони самі визначають характер збуту деревини. Тож у трудівників лісу з'явився шанс знову знайти належне застосування своїм рукам, а лісове господарство поверне собі репутацію однієї з базових галузей економіки нашої країни.
Зрештою, коли в Тихоновицькому лісництві працюють такі професіонали як С.В. М'ягкий, І.О Чечко, В.П. Глуменко, І.М. Стрілець - за власне виробничий бік справи можна не турбуватися. Як сказав О.П. Сидоренко, трудовий колектив функціонує злагоджено, а це - запорука успішної роботи.
Збудь-якого погляду районний ринок нерухомості на теперішній час перебуває у невизначеному стані. Є достатня кількість власників житла, які мають намір його продати. Однак на заваді реалізації їхніх планів стає те, що з огляду на економічну кризу суттєвої корекції зазнала вартість квартир та будинків. Потенційним покупцям бракує грошей - це очевидно. До того ж на ситуацію сильно вплинуло рішення банків обмежити кредитування населення. Якщо торік місцеві банківські відділення видали кілька десятків кредитів для придбання житлової нерухомості, то цього року можливістю позичити таким чином гроші скористалися лічені одиниці з-поміж наших земляків.
То які фактори впливають на стан цього ринку? Перш за все варто навести інформацію з районного відділу статистики, надану керівником цього відомства Л.Г. Язовітенко. За її словами, станом на 1 січня 2009 року на Щорсівщині нараховувалося 12 тис. 266 помешкань (у місті - 3052, в селах - 9214). З одного боку, для 26 тисяч населення району це начебто й непогано, але слід врахувати, що частина житлового фонду не лише в сільській місцевості, а й у райцентрі є покинутою, там ніхто не мешкає. Ті хати нікому не потрібні й потроху розтягуються злодіями. Зведення нових будинків майже не ведеться. Як розповів начальник відділу архітектури РДА М.І. Шило, у 2006, 2007 і 2008 роках у Щорсі було здано в експлуатацію ЗО будинків. Проте більшість цих об'єктів будувалися понад десяток років, тих, які в доволі стислий термін пройшли всі стадії - від заливки фундаменту до внутрішніх робіт, - дуже мало. Наразі в місті декілька котеджів знаходяться в стані підготовки до здачі, але призначені вони не на продаж, а для особистого проживання господарів.
Надалі мова піде про ринок вторинної нерухомості. Стосовно обсягів пропозиції, то показовим є розділ реклами газети «Промінь». За 2008 рік на сторінках районного видання було опубліковано майже сто об'яв про продаж квартир і будинків у Щорсі й близько двадцяти - у селах. Але значна кількість продавців пропонують свої об'єкти в інші способи - через «усну пошту» і шляхом розвішування оголошень на парканах. Цікавий момент: бажаючих виставити на продаж свою хату не меншає. З початку нинішнього року у «Промені» з'явилося близько півсотні повідомлень на кшталт «продам будинок». Хоча реальних придбань не дуже багато. Якщо протягом 2008 року місцевою державною нотаріальною конторою було посвідчено 128 угод про купівлю-продаж нерухомості, то в І кварталі 2009-го - 18. До цього слід додати, що в сільських населених пунктах частину хат продали без належного оформлення документів, просто під розбирання на будматеріали.
Наостанок слід згадати про ціни. Зазвичай продавці й самі не знають, скільки вони хочуть. (Є бажання отримати якомога більше, проте занадто високою вартістю об'єкта можна відлякати покупця). Тож переговори часто нагадують гру в схованки: конкретну цифру довго не називає жодна зі сторін. Щоправда, існує методика обрахування ринкової ціни, яку використовують деякі агенції нерухомості. Тут до уваги береться стан будівлі (вік, матеріал стін тощо), загальна і житлова площа, кількість кімнат і планування, наявність комунікацій (газ, вода, телефон), місце розташування, господарчі будівлі, земельна ділянка, загальна привабливість тощо. За традицією вважається, що дерев'яний дім кращий за цегляний, але якщо на нього вплинули гнилизна або шашель -це мінус. Сучасне планування сприяє підвищенню ціни, газифікація, телефонізація та водопостачання - теж. Близькість до центру або лісу чи річки - це перевага, а ось якщо поруч завод чи залізнична колія - це негатив. Чим більший шмат землі - тим краще, але коли він вже приватизований попереднім власником будинку - справа ускладнюється. Хороші сарай та гараж додають вартості садибі. Є ще й інші фактори, якими керуються при складанні ціни на житло. Однак у реальності діапазон пропозиції - дуже розмаїтий, багато хто називає суму взяту відверто «зі стелі», зовсім не враховуючи попиту на ринку. Скажімо, півбудинку з 2 кімнат неподалік центру міста коштують в одного громадянина 5 тисяч доларів, але там немає «зручностей». За хату в кінці вул.Червоноармі-йської просять 15 тис, по Кримського - 20. Найбільше захотіли за об'єкт по вул.Кірова - 27 тис, а найменше - за однокімнатну частину старенької будівлі неподалік «П'яти кутів» - 3,5 тис. За двокімнатне помешкання у п'ятиповерхівці по вул.Енгельса правлять 15 тис. Щоправда, практично всі продавці згодні торгуватися (мабуть, добре усвідомлюючи, що задекларований намір відсотків на 30^0 перевищує реальну ціну). І ще один момент: у Щорсі два об'єкти нерухомості продають цигани. За повір'ям цей народ гостро відчуває кон'юнктуру й ніби реагує таким чином на перспективу того, що в майбутньому ціни ще більше впадуть. Так воно буде чи ні - покаже вже найближчий час.
У лісовій галузі працюють професіонали
За офіційними даними земельний фонд нашого району складається зі 128 тисяч 293 гектарів. Причому практично третина території Щорсівщини (понад 40 тис. га) вкрита лісом. Користування лісовими ресурсами здійснюють три підприємства: «Щорсрайагролісгосп» (на площі 16073 га), «Ко-рюківський лісгосп» (20425 га) і «Городнянський лісгосп» (2865 га). Тобто місцеві ліси більш ніж наполовину належать до відання лісництв, які в адміністративному плані зорієнтовані на Корюків-ку. (Якщо зробити короткий екскурс в історію, то Корюківський лісгосп було організовано в 1936 році. Тоді до його складу включили Холминську, Кістерську, Жуклянську, Радомську, Турцівську, Княжу, Андрониківську, Корюківську й Брецьку дачі. Перше лісовпорядкування лісового фонду датоване ще 1911 роком. Повторно цю роботу провели в 1939 році, але її матеріали зникли під час Другої світової війни. Надалі лісовпорядкування проводилися в 1950 і 1961 роках. У 1971-му необхідну документацію виготовила комплексна експедиція Українського лісовпорядкувального підприємства «Ліспроект»).
Коли вести мову про обсяги виробничої діяльності лісогосподарських структур, то слід згадати деякі цифри. Скажімо, у 2006 році план із заготівлі лісу був поставлений такий: Щорське лісництво -1847 м3, Єлінське - 2355, Тихоновицьке - 24000, Новоборовицьке - 9500, Староруднянське - 6693, райагролісгосп - 6500. Рік 2009-ий працівники лісової галузі зустріли в умовах економічної кризи, тож обсяги заготівель суттєво знизилися. Проте навіть за такої ситуації лісове господарство продовжує працювати. Як саме - ми розкажемо читачам «Променя» на прикладі Тихоновицького лісництва.
Коментуючи стан справ у Тихоновицькому лісництві, його керівник - О.П. Сидоренко - наголосив, що господарювання ведеться на засадах плановості. Тобто які завдання ставить держава - такі й виконуються. Територія відповідальності тихоновичан - 6302 га. (їхнє лісництво фактично є найбільшим в структурі Корюківського лісгоспу й розкинулося на землях трьох сільрад Щорського і кількох - Корюківського району).
Новітні часи принесли чимало змін у роботу лісової галузі. Якщо раніше лісовпорядкування здійснювалося спеціалізованою організацією раз на 10 років, то нині фахівці державної лісовпорядної експедиції з м.Ірпінь приїздять до Тихонович щороку. Вони роблять аналіз зробленого за попередній період і визначають пріоритети на майбутнє. Наразі зазнала змін і система ведення лісового господарства. Лісництво зосередилося на вирощуванні лісу та догляді за ним, а заготівлею деревини займаються приватні підприємці на підставі відповідної угоди. Фактично це - колишні працівники лісництва, які взяли в оренду техніку й перейшли на нову форму виконання робіт.
Штат підприємства нараховує 24 особи. Доречною у такому разі є допомога учнів Тихоновицькї школи, силами яких було засаджено сосною 12 гектарів, проведено доповнення лісових культур на площі 7,9 га. Серед інших завдань колективу лісництва - ведення мисливського господарства. (Щоправда, лише на території Корюківщини). Торік завершився процес складання документації з мисливствовпорядкування, проводяться різноманітні біотехнічні заходи - від обліку й підгодівлі дичини до регулювання чисельності хижих тварин. Завдяки цим та деяким іншим факторам поголів'я звіра, зокрема, копитного, суттєво зросла. Навіть з'явилася нагода отримати три ліцензії для полювання на косулю.
Стосовно такого аспекту як головне користування, то щороку його обсяг тримається на рівні близько 25 тисяч «кубів». На сосну припадає до 20 тисяч, а решта - це осика, вільха і береза. Порівнюючи показники за 4 місяці цього року з аналогічним періодом торік, можна констатувати, що через падіння попиту на пиломатеріали заготівля лісу зменшилася відсотків на 20. З місцевих покупців деревини можна згадати про TOB «Астра» і лісопилку в Гуті Студе-нецькій. Торкаючись теми збереження природних ресурсів, О.П. Сидоренко зауважив: за науково обгрунтованими висновками кінцевий термін головного користування сосни - 80 років. Якщо до цього часу їй не знайти застосування - дерево почне втрачати свої якісні показники, «перестигає». Інша річ - коли певні масиви лісу отримують статус заповідників або заказників. Ось там вже дерева ростуть стільки, скільки їм відведено природою. Однак на території Тихоно-вицького лісництва таких місць немає.
Головною проблемою цієї весни стала небезпека виникнення лісових пожеж. Через «людський фактор» -переважно легковажне випалювання трави на луках -добрий десяток разів працівникам лісництва доводилося ставати на боротьбу з вогнем. В одному випадку займання було виявлене з літака, який патрулював територію, в інших - завдяки пильності спостерігачів на пожежній вежі. За великим рахунком це - дрібниці порівняно з 2000 роком, коли в урочищі «Бір» вогонь, що йшов верхом, знищив 36 га лісу. Традиційно на пожежонебезпечний період на роботу беруть двох спостерігачів і пожсторожа. їхні обов'язки хоч і не є складними, але переоцінити їх просто неможливо. Вчасно помітити дим і, зорієнтувавшись у відстанях, визначити місце пожежі - ось що може допомогти лісовому господарству уникнути великих збитків.
Коли мова зайшла про перспективи на цей рік, О.П. Сидоренко висловився обережно, але не без оптимізму: ринок пожвавлюється. Відповідно, повинні збільшитися і заготівлі лісу. Зараз частина членів трудового колективу працюють за скороченою схемою - по 4 або 6 годин на день. Проте вже незабаром планується перейти на звичний режим роботи. Те, що намітили з початку року, вже виконали, зокрема, засадили лісом 46,2 га земель, непридатних для сільськогосподарського виробництва. У перспективі - створення теплиці-розсадника (ділянка під неї вже готова), не забудуть і про плантації новорічних ялинок та сосон (цьогоріч їхня площа склала ЗО «соток», а продали перед Новим роком близько двох тисяч лісових красунь). Попри економічну кризу в країні намітилася тенденція до зміни ситуації. Попит пішов угору, свідченням чого є цінова кон'юнктура: торік куб першосортної деревини (20-24) коштував 306 грн., потім упав до 251, а зараз складає 273. Позитивом можна назвати і те, що тимчасово заморожена схема реалізації продукції через аукціон. Лісгоспам дозволили повернутися до так званого неліміто-ваного продажу, коли вони самі визначають характер збуту деревини. Тож у трудівників лісу з'явився шанс знову знайти належне застосування своїм рукам, а лісове господарство поверне собі репутацію однієї з базових галузей економіки нашої країни.
Зрештою, коли в Тихоновицькому лісництві працюють такі професіонали як С.В. М'ягкий, І.О Чечко, В.П. Глуменко, І.М. Стрілець - за власне виробничий бік справи можна не турбуватися. Як сказав О.П. Сидоренко, трудовий колектив функціонує злагоджено, а це - запорука успішної роботи.
