на главную
форум
гостевая
контакты
карта сайта
 
Щорс информер времени
Щорський район
  • 85-річчя району
  • Звернення районної ради
  • 65-річчя визволення
  • Органи самоврядування
  • Щорська міська рада
  • Організаціі та установи
  • Прикордонники, митниця
  • Охорона здоров'я
  • Освіта
  • Захищенність
  • Інші установи
  • Підприємства
  • Локомотивное депо
  • Дистанція колії
  • ТОВ МК «Добробут»
  • ТОВ Меблева фабрика
  • Інші піприємства
  • Розвиток, культура, спорт
  • Залучення інвестицій
  • Торгівля і підприємництво
  • Сільське господарство
  • Культура і туризм
  • Спортивне життя

  • меню

    загрузить галерею


    Главная
    Щорс любимый город
    История
    история города Щорс
    Галерея
    фотографии города
    Знаменитости
    известные личности города
    Люди творчества
    творческие люди города
    Статьи, очерки
    нам есть кем гордиться
    Газета "Проминь"
    местное издание
    Помним...
    вечная память
    Справочник
    номера телефонов города
    Чат
    просто поболтать
    Опросы
    мнения и пожелания
    Отдохни
    игры и развлечения

    новости сайта

    погода Щорс

    архив газеты "Проминь"

    архив газеты Проминь

    новости, которые ты пропустил



    читать

    Щорс - тайна гибели

    Пуля для комдива.  Щорс - тайна гибели

    история, которую мы должны знать

    смотреть фильм

    В. Карпенко - Щорс читать книгу

    наши друзья

    города Украины

    PR-CY.ru schors.ru.gg в каталоге Dmoz

    Щорс

    gazeta Promin 12.02



       Дозвольте не погодитися 
       У районній газеті «Промінь» від 7 лютого 2009 р. в інформації «Маленька громада на кордоні» у виступі начальника районного управління Пенсійного фонду йшлося про те, що пенсіонери - діти війни отримують все передбачене законодавством. Однак таке твердження не відповідає дійсності. Бо протягом 2006-2007 рр. доплати до мінімальної пенсії, а з 1 січня 2008 року доплачували лише 10%, тобто втричі менше, ніж передбачено Законом. А все тому, що була порушена (призупинена і звужена) дія Закону ст.6 України «Про соціальний захист дітей війни». На це вказав Конституційний Суд України. Про це повинна б знати посадова особа і не переводити стрілки в політичну площину. Як же декому пече, що «політичні активісти» взяли на себе, до речі, безкоштовно, за велінням совісті, додаткові турботи по оформленню відповідних судових позовів, керуючись єдиним прагненням - допомогти тим, хто в свій час переживав воєнне лихоліття і важкий відбудовчий період, відстоювати свої законні права.

    Координаційна рада Щорської райорганізації «Захист дітей війни»

       Від редакції: Зважаючи на гостроту даної публікації, коментує її юрисконсульт управління ПФУ Ю.В. ЄРМОЛЕНКО. 
       Дійсно, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. таке положення було визнано неконституційним. Однак , згідно з частиною 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Оскільки положення щодо встановлення підвищення дітям війни в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року, то за таких обставин вимоги щодо нарахування підвищення до пенсії з 01.01.2008р. до 22.05.2008р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є безпідставними . Дії управління ПФУ щодо нарахування підвищення у розмірі 10% вчинені виключно відповідно до норм діючого на той час законодавства. 28.05.2008р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначив, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 1 липня -48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн. Саме в таких розмірах нараховувались та виплачувались підвищення до пенсії дітям війни. 
       Управління ПФУ є органом виконавчої влади, отже відповідно до ст.117 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконння ним . Крім того, управління ПФУ в частині виплати підвищення до пенсії дітям війни фінансується за рахунок коштів Державного бюджету і нараховує та виплачує ці підвищення до пенсії в межах бюджетних асигнувань для їх виплати, нецільове використання коштів законодавством заборонено. Стаття 11 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. передбачає, що саме до відання Кабінету Міністрів України належать питання, пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених в тому числі і Законом України « Про соціальний захист дітей війни», виплати цих гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи, що відповідно до ч.2 п.З Прикінцевих положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18.11.2004р. Кабінету Міністрів України доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом, та що інші нормативні акти, які встановлюють конкретний розмір підвищення до пенсії та якими можливо керуватись при вирішенні данного питання з дотриманням усіх норм, викладених у чинних законах України, відсутні, то для визначення розміру підвищення до пенсії «дитині війни» з 22.05.2008 слід керуватись постановою КМУ № 530 від 28.05.2008р., прийнятою з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян.

       Коли політика шкодить економіці
       Вже кілька тижнів від тих наших земляків, які довірили свої гроші банку «Надра», можна почути нарікання на проблеми під час здійснення фінансових операцій. Для «Променя» ситуацію прокоментував керуючий місцевим відділенням цієї банківської установи Дмитро ХОМЧУК. 
       - Протягом останніх років банк «Надра» належав до числа провідних банків України. Проте світова економічна криза і внутрішньополітична ситуація в нашій державі не могли не відбитися на стані справ. Наприкінці минулого року стартував процес зміни власника банку. Потенційний покупець контрольного пакету акцій, можна припустити, не належить до числа прихильників Юлії'Тимошен-ко. Тому Прем'єр-міністр дозволила собі зробити на адресу банку «Надра» низку безвідповідальних заяв, що межували із відкритими звинуваченнями (до речі, закиди ці не мають судового підтвердження). Серед іншого мова йшла про виділення Нацбанком України певних фінансових ресурсів банку «Надра» для подолання кризових явищ. Однак при цьому Юлія Тимошенко чомусь не згадує, що аналогічна підтримка в сумі понад два мільярди гривень також була надана банку «Фінанси і кредит» (ДТ №47 13-19.12.08), який контролюється людьми з її оточення. Висловлені керівником уряду претензії завдали шкоди репутації банку, сприяли відтоку коштів з депозитних рахунків, адже вкладники почали сумніватися в надійності банку «Надра». Як бачимо, політичні з'ясування стосунків зробили заручниками як величезну кількість громадян, які зберігають свої гроші в банку «Надра», так і багатотисячний трудовий колектив установи, перед яким постала перспектива опинитися без роботи. Останнім часом у місцевому відділенні банку «Надра» виникла деяка заборгованість перед вкладниками. Люди не можуть отримати по картках зарплатню або пенсію. Причина - в нестачі готівки. Був період, коли громадяни годинами чекали, доки в касу надійдуть «живі гроші», тобто коли хтось прийде оплатити за кредит, здійснити податковий платіж тощо. Однак ситуація починає змінюватися. В п'ятницю 13 лютого і в понеділок 16-го була проведена інкасація, тож виконання банківських зобов'язань перед клієнтами зрушило з місця.
       Суть проблеми полягає в тому, що обсяги виділення готівки на Щорс визначає вище керівництво банку, а в умовах кризи не всі наші заявки задовольняються. До речі, з 10 лютого в банку «Надра» працює тимчасова адміністрація, введена Нацбанком України. Протягом двох місяців вона повинна відновити ефективну роботу банку, повернути її до нормального режиму. У банку «Надра» розуміють, що вкладники зіштовхнулися з певними проблемами. У Чернігові це відчувається менше, бо люди можуть за допомогою пласти-кових карток розраховуватися в магазинах за товари та послуги. На жаль, у Щорсі майже немає закладів торгівлі, обладнаних терміналами для електронних розрахунків. Однак, попри все, колектив місцевого відділення банку «Надра» сподівається, що вже найближчим часом ситуація стабілізується і обслуговування клієнтів буде здійснюватися в звичному режимі.

       Селу - розвиватися! І процвітати!
       Узвіті, з яким перед людьми виступив сільський голова Валентин Чепурко, простежувалися постійний і надійний зв'язок із усіма 1023 жителями населених пунктів ради (Тур'ї, Мишиного, Селища, Луки), вміння розумно визначати пріоритети в роботі, знаходити підтримку депутатів у доцільності тих чи інших витрат. І не лише у своїх, місцевих, а й у районних, обласних. Приміром, від одного такого, Миколи Лазоренка, голови обласної депутатської комісії у справах сім'ї, молоді, спорту та туризму громада отримала 3 тисячі гривень для облаштування вуличного освітлення. А нині знову ж таки за лобіювання Миколи Григоровича, його одно-партійців, районних депутатів (від БЮТ) Григорія Скидана, Івана Ла-щенка будуть вирішуватися інші, не менш значимі питання життєдіяльності Тур'ї. Наприклад, відкриття дитячого садочка і придбання для дітлахів необхідного інвентаря (електроплити, пральної машини, холодильника тощо), ремонту пам'ятника «Скорботна мати» тощо. Не обійшов сільський голова увагою й роботу соціально-культурних закладів, яка, з усього видно, справляє приємні, оптимістичні враження. І це справедливо, оскільки і лікарській медамбулаторії сімейного типу (головний лікар Володимир Цуприк) і у ЗОНІ І-ІІІ ступенів (директор Іван Попко), і у сільських клубі й бібліотеці (очільники Раїса Ту-луп і Олександра Єрьомі-на), знають як заробляти й заощаджувати кожну копієчку, як проводити ремонти, поповнювати матеріальні бази, словом, як не лише виживати, а бути першими, найкращими! У художній самодіяльності, спорті, благоустрої, торгівлі й побуті! А питання, якими займатиметься тур'янська громада у році поточному, були, окрім, вище згаданих, виокремлені такі: вирізка старих дерев, ремонт проїжджої частини доріг, встановлення на них дорожніх знаків, огорожа кладовищ, боротьба з самогоноварінням, пияцтвом. - На жаль, як і скрізь, воно процвітає, - зазначив один з найактивніших учасників сходу І.А. Ла-щенко. Й вніс трохи несподівану пропозицію: не ганяти, не штрафувати винахідників «зеленого змія», а легалізувати їхнє заняття, змусити ліцензію отримати й у бюджет відрахування вносити... 
       Уважно вислухали сільчани усіх членів виїзної делегації зі Щорса -виступи заступника голови районної ради Віталія Запорожця, начальника райуправління ПФУ Оксани Яковець, спеціаліста райземвідді-лу Валентина Харченка, керуючої відділом управління праці й соціального захисту населення Валентину Корнієнко, голови районної парторганізації ВО «Батьківщина» Григорія Скидана, інших гостей. Користуючись нагодою, директор школи Іван Попко попросив у присутнього на зібранні обласного депутата Миколи Лазаренка коштів для створення лижної секції, точніше кажучи - для закупівлі 15 пар. лиж, щоб (повторюся!) виборювати перші місця не лише на районних, а й вищого рівня змаганнях. На сході були затверджені нові ставки самооподаткування, створено оргкомітет зі збору внесків для якнайскорішого впровадження в життя міжнародного проекту ООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду». Один з місцевих представників цього перспективного проекту - головний лікар лікарської амбулаторії сімейного типу Володимир Цуприк підкреслив: наше село обов'язково житиме, процвітатиме! І ми всі для цього докладемо максимум зусиль!

       Чекаємо, доки зійде сніг...
       Для участі у сільському сході смячани почали збиратися заздалегідь. Спочатку народ стояв навпроти магазину в центрі села, а коли прибула делегація зі Щорса -всі рушили до клубу. Переступаючи розтрощений поріг цієї установи, люди неквапно займали місьця у залі, причому спостерігалася дивна тенденція: жінки у переважній більшості сідали ближче до сцени, а чоловіки - подалі, як-то кажуть, на гальорці. Захід розпочався зі звіту сільського голови Тетяни Лисенко. З її слів можна було зрозуміти, що територіальна громада вже давно перейшла на одноосібні методи господарювання. Повноцінного сільгосппідприємства в селі нема, тож селяни самі дають собі раду. У приватному володінні - 201 корова, 69 коней, 20 тракторів. Вагомим джерелом надходження коштів є пенсії, адже в селі - 318 пенсіонерів. До речі, під час виступу сільського голови люди почали питати, чому вони повинні платити за пасовище для своєї худоби, на що почули: «Такий закон». (Щоправда, а ні назви закону, а ні його статей Тетяна Лисенко не назвала, тож селяни відповіді фактично не отримали). На думку сільвиконкому, серйозним показником його роботи є те, що протягом минулого року громадянам було видано 1821 довідку. Надалі перед учасниками сходу виступила Ольга Запорожець (від районного управління праці та соцзахисту). Серед іншого вона розповіла, що нібито внесено зміни до законодавства і нормативно-правових актів, згідно з якими якщо у людини є 0,6 га землі, то вона не може вважатися малозабезпеченою і претендувати на деякі соціальні виплати. (Ця тема потребує додаткового роз'яснення, тож «Промінь» планує повернутися до неї найближчим часом). Наступною слово отримала представниця райвідділу земельних ресурсів Валентина Недвига. З її інформації присутні дізналися про ситуацію з просуванням земельної реформи, зокрема, що Смяч належить до числа тих громад, де процес приватизації землі підходить до логічного завершення. Адже виготовлено 472 дер-жакти, у 290 випадках вже винесено межі земельних ділянок у натурі (на місцевості). У роботі сільського сходу взяв участь депутат облради Микола Лазаренко. Люди почули від нього пропозицію більш активно розв'язувати життєві проблеми, самим створювати робочі місця, мовляв, маєте землю - працюйте. Щоправда, про реальні прибутки від роботи на землі депутат не згадав... Смячани вислухали промови трьох депутатів райради - Григорія Скидана, Михайла Кулініча та Святослава Костирка. У даному випадку можна було пересвідчитися, які гострі на язик у нас люди. Коли почули, що Михайло Кулініч представляє комуністичну партію, то відразу ж згадали його лідера - Петра Симоненка - який «кинув свою дружину й пішов до молодої». З коментарів селян, зроблених по-народному, з гумором, стало зрозуміло: вчинок політика геть не вкладається в їхні уявлення про норми родинної моралі. Найбільш прагматичною частиною сходу стало обговорення перспективи газифікації села. Заступник голови райдержадміністрації Олександр Виставнога назвав суму в 230 тисяч гривень, яка була витрачена на підведення газогону до населеного пункту. Наступним кроком має стати створення об'єднання громадян для фінансування робіт з газифікації помешкань. В якості прикладу промовець навів історію прокладання газу по Займищу. Там ініціативні громадяни за активного сприяння сільського голови Леоніда Куценка дуже оперативно повирішували всі питання і вже користуються в оселях «блакитним паливом». (На жаль, подібний підхід до справи з боку органів місцевого самоврядування у Смячі поки що не спостерігається). У присутнього на заході представника управління газового господарства Ігоря Івака потенційні члени кооперативу довго допитувалися - по скільки доведеться «скидуватися» за можливість долучитися до цивілізації, тобто газифікувати домівку. Після приблизних підрахувань «наразили-ся» на відповідь - десь тисяч по сім... Під час сходу чимало претензій було висловлено стосовно заборони сільській владі завіряти певні документи. Заборона створила чимало труднощів, адже тепер пенсіонеру треба їхати аж у Щорс, до нотаріуса, займати чергу, витрачати сили, час і гроші. Ну хіба це нормально? На думку людей, все слід повернути назад, щоб усе було, як раніше. Ось лише висловити своє бачення цієї проблеми селяни не мають кому: депутати Верховної Ради обминають Смяч своєю увагою... 
      Р.S. Сільський голова Тетяна Лисенко серед завдань на 2009 рік згадала потребу прибрати стихійне звалище, яке «мальовничо» розкинулося на в'їзді до села з боку Заріччя. Сказала - ось пише зійде сніг... Але сміття там лежить, м'яко кажучи, вже не перший рік. То, може, не в снігу справа?

       Мрія директора — щоб у школі було більше дітей 
      
    Двоповерхівка Смяцької школи ніби домінує над центральною частиною села. Не дарма свого часу їв хліб архітектор - будівлю звели у хорошому місці, з розумінням справи. Відтоді минуло не одне десятиріччя. Дітей у класах поступово ставало все менше й на сьогоднішній день лишилося 48. Про будні школи села Смяч «Променю» розповіла її директор Н.С. САВИНСЬКА.
       Починаючи розмову з нею. перш за все запитали: а чи тепло в класах? «Гріх скаржитися» відповіла співрозмовниця. Вже другий рік, як постачають якісне вугілля, тож проблем з опаленням не існує. Цього опалювального сезону вже використали 45 тонн палива, на розпалювання пішло 18 складометрів дров, ще 20 складометрів виписали. Добре, що кілька років тому відремонтували теплотрасу, це дозволило кардинально зменшити втрати тепла. За старим проектом передбачалося, що протягом опалювального сезону треба було використати 114 тонн вугілля, але інколи котельня «з'їдала» понад двісті тонн... Однак все це - вже в минулому. Наразі частина шкільних приміщень (які не використовуються) від'єднана від системи теплопостачання, а заходи з енергозбереження дозволили більш ощадливо підійти до питання забезпечення паливом. Хоча оце перед Новим роком сталася оказія - згорів один з двох насосів, які повинні «ганяти» воду по системі. Заміна обладнання, що вийшло з ладу, не потребує великих капіталовкладень (загалом - близько півтори тисячі гривень), проте всі знають, як зараз фінансується галузь освіти, тож чи можна розраховувати на швидке розв'язання проблеми? Коли поцікавилися у Н.С. Савинської, про що вона мріє, то у відповідь почули: «Щоб дітей у школі було побільше. А ще хочеться, аби в навчальному закладі з'явився музичний центр з можливістю використовувати його для озвучування масових заходів». Ось такі вони, прості мрії директора простої сільської школи.

       Своє життя - своїми руками
       Колись саме село було душею і фундаментом буття українського народу. Споконвічні традиції, вкорінений побут, звичаї предків - все це разом узяте протягом багатьох сторіч об'єднувало людей в одну спільноту. Однак прийшли інші часи. Міста, які розрослися й стали у значній мірі пристанищем для нероб, криміналізованих елементів та пристосуванців, почали спокушати селян об-паштованим побутом й надміру вільним способом життя. До того ж і державна політика протягом останніх ста років явною симпатією до мешканців сільської місцевості не відзначалася. Згадаймо: навіть паспорти їм почали видавати пише близько сорока років тому. Але при цьому вимагали «вкапувати» до сьомого поту майже задарма. Тож і не дивно, що чимало селян (особливо молодих) воліли якомога швидше виїхати до міста. Тамтешнє життя здавалося їм кращим... 
       
       Життя у Гуті Студенецькій з точки зору побутових умов облаштованим не назвеш. Зі зручностей - хіба що електрика. Але навіть за такої ситуації є люди, які здатні власними зусиллями досягти багато чого... Працівник Тихоновицького лісництва Анатолій Летута має 34 роки. Свого часу працював у колгоспі - трактористом, потім бригадиром тракторної бригади, але коли сільгосппідприємство розвалилося, застосування своїм роботящим рукам довго не шукав. Зрештою, вдома мав чималеньке господарство, а за першої ж нагоди продовжив справу свого батька, який був лісником. Добре, дружина Тетяна однієї думки з чоловіком, тож господарчі турботи ділять на двох. Кажучи по-сучасному, у них - особисте селянське господарство. Мають трактор, трьох корів, городи. Як приходить літо - додатковий заробіток дає ліс (ягоди та гриби «годують» чималу кількість людей у Гуті). Анатолій згадує, що вже два роки брав патент на оранку городів по селу замовлень вистачає. А Тетяна додає: продаємо сир перекупникам, шкода - пропонують вони ціну десь удвічі меншу, ніж на базарі у Щорсі. Але нікуди не дінешся: у райцентр сам нічого не повезеш - далеко. Так само і з городиною. Покупці на картоплю визначають закупівельні ціни, а сперечатися з ними марно. Ось і виходить, що вигоди від селянської праці - мало. Однак родина Летут на це не дуже зважає, бо роботи не боїться. Хоча інколи бере сум. Скажімо, є у Тетяни диплом Сумського сільгоспінституту, певний час пропрацювала у колгоспній конторі, але де тепер у селі потрібні фахівці такого профілю? Тож і доводиться покладатися лише на власні можливості. Анатолій і Тетяна впевнені, що за наявності бажання в селі можна заробити. У їхньому помешканні - сучасна побутова техніка, до хати підведено «індивідуальний водогін». Підростають два сини, тож на черзі - плани з розширення будинку. Тобто життя на місці не стоїть. Анатолій мріє обов'язково вивчити своїх дітей, адже вища освіта - це ніби шлях у навколишній світ. Хоча сини вже у юному віці добре засвоїли, що воно таке - селянська праця. А це - робота без вихідних, літня відпустка - не в Криму, а на косовиці, а час відпочинку припадає хіба що на зимовий період. Тепла пора року минає у повсякденних клопотах, інколи навіть телевізор подивитися немає часу (тому й не придбали ми досі супутникової антени - каже Тетяна). Так само і з комп'ютером. Для розваг сини мають ОУО та мобільні телефони, але коли незабаром виникне потреба краще оволодіти комп'ютерною технікою, то подумають і про це. До родини Летут буває приїздять гості з великих міст. Вони не перестають захоплюватися принадами сільського життя -мовляв, як тут гарно, спокійно, у селян на столі все є. Воно дійсно так, повітря чисте, а справжня домашня ковбаса смакує набагато краще за куплений у магазині «сервелат». Проте міські мешканці воліють побути в селі тиждень - другий і далі - назад, до «принад цивілізації». Бо бачать, що інший бік життя у сільській місцевості - це переважно трудові будні. Попри певні складнощі Анатолій і Тетяна Летути вважають, що саме доля прив'язала їх до Гути Студенецької. Навколо все своє, рідне. Хай там що, але вони простують життєвою дорогою і власними руками будують свій завтрашній день. А впевненість у своїх силах - це велика сила, яку можна порівняти хіба що зі скелею. До речі, зараз у будинку Летут замість ґанку лежить половина жорна від млина. Це ніби символізує міцність основи цієї селянської сім'ї. Було б таких родин побільше - була б і Україна сильнішою.

       Без дачників село приречене
       Хазяї просили за хату у Старих Боровичах дві тисячі гривень. Покупець, не розібравшись, виклав дві тисячі доларів. На поверненні різниці не наполягав. 
       Працював не лише в колишньому Союзі, а й за кордоном (зокрема, в Африці). Нині живе в Москві. Подейкують, має до десятка власних магазинів. Зі столиці, - розказував сільчанам, - поманила ностальгія за селом. А ще -приснилася бабуся-покійниця. Наказала доглядати родинне гніздо. Тепер на його місці височіє фешенебельний будинок (куточок Європи в Старих Боровичах). В ньому продумана кожна деталь - аж до флюгера у вигляді Стрільця (зодіакального знаку господаря) і до відповідного логотипу на поштовій скриньці. Поруч - здоровенний гараж. Є своя свердловина і електростанція. Старий шифер з хати, купленої за долари, новий господар віддав сільчанам, а наку, і місце для забору води пожежними машинами). Але раптово захворів і зараз лікується в Москві. Сільчани ставляться до ініціатив земляка по-різному. Одні - прихильно. Мовляв, заробив чоловік гроші своїм трудом. Нікого не пограбував, не вбив. На старість (Миколі Єфіменку - 52) захотів пожити «на природі», сім'ю, онуків сюди привезти. Що тут поганого? Інші відверто заздрять. Кажуть, вони ледве зводять кінці з кінцями, а «цей» жирує.


    печать на футболках

    Читай газету



    Щорс - город на Снови

    ↑ Подпишись на новости "Проминь"


    85-річчя району| Звернення районної ради| 65-річчя визволення| Органи самоврядування| Щорська міська рада | Прикордонники, митниця| Охорона здоров'я| Освіта| Захищенність| Інші установи| Локомотивне депо| Дистанція колії| ТОВ МК "Добробут"| ТОВ "Меблева фабрика"| Інші підприємства| Залучення інвестицій| Торгівля і підприємництво| Сільське господарство| Культура і туризм | Спортивне життя |


    главная    гостевая    контакты    карта сайта    наши баннеры
    Copyright © 2008-2011 Щорс любимый город | При перепечатке материалов с сайта активная ссылка обязательна
     
    Этот сайт был создан бесплатно с помощью homepage-konstruktor.ru. Хотите тоже свой сайт?
    Зарегистрироваться бесплатно