Z virou v krasche

З вірою в краще

   Зима дає хліборобу час для перепочинку й водночас для неспішного аналізу результатів господарювання упродовж року. Фермер із Крестопівщини В.В. ДОЛГОШЕЙ, озираючись назад, підводить підсумки своєї роботи, розмірковує про аграрну політику нашої держави.
   Торік намолотив 50 тонн зерна, з яких зміг продати лише 11 т. Спиртозавод купив його по 70 копійок за кілограм. Решта збіжжя зберігається у складі. Коли здавав зерно, одна жіночка з огляду на мою засмагу спитала: «Ви, може, на Канарах відпочивали?» Я промовчав, хоча з гіркотою подумав, що з отими сімома тисячами гривень, які виручив, і на Канари можна. Та, попри все, знаю: у мене найкраща у світі професія - годувати людей хлібом. Із семи років мене вчили працювати на землі. Щодня, прийшовши зі школи, клав портфель і поспішав до матері в поле. Вона мала по 1 гектару картоплі, льону. А ввечері сідав за уроки...
   День працівника сільського господарства вважаю своїм професійним святом із 1966 року. 42 роки роботи в цій галузі - це не так вже й мало. Як живеться аграріям сьогодні? На моїй пам'яті - різні часи: тяжкі, легші, але такого, як зараз, не пригадаю.
   Пошлюся на власний приклад. За рік на сільськогосподарські роботи у мене пішло 1,5 тонни дизельного пального. Загалом усього витрати упродовж року склали 40 тис. грн. Тож, аби моє фермерське господарство було рентабельним, ціна кілограма збіжжя мала б бути більше 1 гривні. Адже із намолочених 50 тонн зерна 10 тонн потрібно на посів, а решту - на реалізацію. У Городні на базарі продаю зерно. Ним торгую не я один. Але виробник - лише я, решта - перепродують. І якщо відверто, то у багатьох із них зерно має кращі якість і товарний вигляд.
   Щомісяця звітую в податковій. Там у мене запитують, чому я не показую свої прибутки. Про які прибутки вести мову, якщо вже очевидно, що не поверну вкладеного. А вкладалася не лише моя пенсія, а й пенсія моєї мами. Невдячна селянська робота. Наші парламентарі про підтримку працівників сільського господарства говорять дуже багато. Але їх наміри чомусь розходяться з ділом. Поки що на прикладі нашого району не бачу серйозних вкладень інвесторів. Усе залишається на рівні декларацій.
   Втім, і в сільгосппідприємствах не навчилися рахувати власні кошти. Столипінські реформи були ефективнішими, ніж теперішні. Із розповідей діда знаю, що коли в 1905-07 роках селяни спалили панський маєток і поміщик В.В. рахівником. І вони справлялися з роботою. Скільки зараз конторських працівників? А коли прийдуть інвестори, чи не чекає нас забута форма правління? Ще на пам'яті ті часи, коли продавали підприємства, а нам видавали ваучери. Де вони тепер і яка їх вартість? Не хотілося б, щоб і селян так ошукали з землею.
   Ще з радянських часів маю зв'язок із колегами з Білорусі. Улітку під час жнив порівнював наші темпи робіт і можливості з тими, що спостерігав у сусідній Гомельській області. Білоруси зібрали й привели в порядок урожай за два тижні. Що маємо ми? Раніше в кожному господарстві була зернова сушарка: зібрали збіжжя, висушили й поклали на зберігання. Зараз маємо одну сушарку на два райони - в Городні на хлібоприймальному підприємстві. Щорське ХПП давно припинило своє існування.
   Від держави відчутної допомоги не бачу вже чотири роки. Знаю, що в тій же Білорусі на кожен гектар ріллі з бюджету виділяють 130 доларів дотації, у Польщі - ще більше. А у нас - 20-30 доларів на 1 гектар посівних площ. І щоб отримати цей мізер, слід подати більше десятка документів, частина з яких - платні. Минулого року за озимину отримав 1,5 тисячі гривень дотації. Хіба їх вистачить для закупівлі таких необхідних мінеральних добрив? Прикинув, що для того, аби нам наздогнати Білорусь, потрібно не менше тридцяти років. Хоча ще в 1991 році ми були на рівних.
   Усі ці роздуми хвилюють мене не один рік. Однак, попри труднощі й розчарування. в житті, як у тому прислів'ї: «Помирати ладься, а хліб сій». Придбав 1,5 тонни насіння озимої пшениці першої репродукції, яка на 5 гектарах ще восени порадувала дружними сходами. На 11 гектарах також добре зійшло жито. Навесні сіятиму ярину. Життя продовжується, дарує надії на краще майбутнє.
Только у нас, всегда в наличии пенопласт и теплоизоляция для теплого пола.

Записала Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора