Teplo v kimnatah i na serci
Тепло в кімнатах і на серці
«Якби молодість знала, якби старість могла»,.. - чомусь саме цей філософський вислів спливає на думці,коли заходиш до стаціонарного відділення постійного або тимчасового перебування людей похилого віку та інвалідів, що у Нових Боровичах. У народі його називають простіше - будинок престарілих. Зараз усі 25 знедолених немічних бабусь і дідусів, зігріті теплом опалювальних батарей і сердець тих, хто допомагає їм долати труднощі життя. Певно, зо два-три десятки років тому жоден із цих стариків не допускав думки пр
о те, що їх чекає на схилі років.
Старість - то найважчий проміжок життя, - розмірковує медсестра В.Д. Бас, - яке занадто швидкоплинне. Сама вона багато років тому приїхала до Нових Борович випускницею медучилища. Уже й діти виросли, допрацювала до пенсії. Але не сидиться вдома. Вона дуже потрібна (часто й уночі кличуть) мешканцям стаціонару. Пригадує, як завгосп Т.М. Камишна, коли 7 років тому постало питання про закриття дільничної лікарні, згуртувала їх і вони разом відстояли право лікарні на життя.
Тепер тут доживають віку старенькі із Іванівки, Нових Млинів, Низківки, Гірська, Кучинівки, Рогізок, Камки, Щорса. Піщанки, Рудої, Хотунич, Загребельної Слободи, Ількучі, Тур'ї... Майже у всіх є діти, але у них свої сім'ї, свої проблеми, свої життєві ситуації. Прикро, що матусі й татусі виявилися непотрібними своїм синам і донькам. У за ними, болить материнське серце. Зібрала гроші, попросила, аби їй найняли автомобіль. Приїхала провідати, а її далі рідного порогу не пустили...
Живе в будинку престарілих подружжя Клименко зі Щорса. Ганна Прокопівна сама слідкує за порядком у їх невеличкій кімнаті, сама пере речі, іноді готує. До речі, невеличкі холодильники є в кожній кімнаті. Уже восьмий рік ми з моїм Дмитром Денисовичем тут мешкаємо, - розповідає Ганна Прокопівна. - Він якраз пішов до друзів поспілкуватися. Згодом ми переконалися, що поговорити Дмитрові Денисовичу дійсно є про що: начитаний, обізнаний у новинах політичного життя, він має власні судження про події сьогодення, неймовірно, добрии, навіть трохи по- дитячому наївний погляд К.Є. Городничої, її відкрита посмішка гріють серце й будять приємні спогади. Ось вона на знімку з найстарішою мешканкою будинку престарілих 95-річною М.М. Биховець.
Марія Михайлівна - людина незвичайної долі. Вона пам'ятає, як у роки окупації каральний загін фашистів зігнав до нежилого будинку старих і малих мешканців Загребельної Слободи та живцем спалив їх. Вона разом із іншими хлопцями й дівчатами була вивезена в рабство до Німеччини й повернулася додому після Перемоги. Усе життя працювала в колгоспі. Ні чоловіка, ні дітей Бог їй не дав. Тож на старість знайшла притулок у стаціонарному відділенні. Ось потеплішає, - ділиться своїми планами Марія Михайлівна, - піду провідаю своїх односельців у Загребельній Слободі. Там жилих дворів із п'ять залишилося. Літо любить не лише за його теплі дні, а й за щедрість природи. У Нових Боровичах знає всі сади, де які яблука ростуть. Приносить до будинку престарілих, пригощає ними подружок. Полюбляє Марія Михайлівна не лише селом прогулятися, а й посидіти на березі річки, походили лісом.
У кімнатах, де мешкають старенькі, охайно. І самі вони чистенькі, доглянуті. Бабусі люблять чепуритися. У приміщенні багато квітів, а новорічна ялинка, що в коридорі, створює відчуття свята. Не забувають про самотню старість спонсори, приїжджають із дарунками родичі, вдячні за увагу та турботу про немічних. У привітній їдальні часом мешканці відділення збираються біля телевізора чи просто обмінятися новинами. Гордістю працівників будинку престарілих є ванна - чистенька, пофарбована у веселі кольори. А якщо комусь непросто нею скористатися, для таких є переносна, а простіше -балія, яку несуть просто до помешкання.
Поверхом нижче у цьому ж приміщенні розмістилася сільська амбулаторія. Дільнична медсестра В.І. Лобур, говорячи про труднощі в роботі, запрошує оглянути кабінети, які торік змогли відремонтувати з допомогою спиртозаводу. Навіть у похмурий день, здається, сонячно в фізкабінеті. Тут надають широкий спектр фізіотерапевтичних процедур. Керівництво райлікарні обіцяє посприяти в придбанні кардіографа. Поки що порожнім залишається кабінет лікаря, хоча його поновили й він готовий прийняти нового господаря. Також після ремонту чепурною виглядає палата денного стаціонару. Решта приміщень 15 років (саме стільки років цій споруді) не бачили ремонту й явно потребують уваги. Тут же дві кімнати займає аптечний пункт «Ліків України». «Це досить зручно, - говорить сільський голова Н.М. Камишна, - як медикам, так і їх пацієнтам». Задоволена й завідуюча пунктом Н.Ф. Кримська. В екстренних випадках ліки сюди доставляють назавтра після замовлення. А ще тут значно тепліше, ніж у старому приміщенні.
Разговоры о красоте не прекратятся никогда. Теперь Вы можете узнать что такое абдоминопластика, пластика век, чтобы стать ещё ярче и привлекательней.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
