Golodomor
Плакало небо...
Минулої суботи біля пам'ятного знаку жертвам голодомоpy 1932-33 pp., що в міському парку, відбувся мітинг-реквієм, присвячений 75-річчю трагічної дати. Керівники району, представники політичних сил, громадськість Щорса зібралися, аби вклонитися історії нашого народу. її сторінки безжально хльостали слух жахливими подробицями із спогадів очевидців тих подій. Звучали імена наших земляків, яким не пощастило пережити голодні роки. У руках присутніх запалали лампадки й свічки, схиляються голови під час хвилини мовчання.
«Пам'ятаймо події тих далеких років, - звернулася до своїх сучасників перший заступник голови РДА Л.Г. Удод, - щоб краще жилося нашим дітям і онукам».
Добрим словом пом'янути мільйонні жертви голодомору закликав голова райради М.І. Яковець, наголосивши, що наше завдання - не допустити, аби подібне повторилося. Заупокійну літію відслужив благочинний церков району отець Павло.
Плакало дощем небо, плакали серця тих, хто прийшов ушанувати пам'ять земляків, чиє життя передчасно обірвав страшний голод. До пам'ятного знаку лягали живі квіти. Певно, випадково серед них переважав жовтий колір, але це було символічно. Чорний хрест на землі в міському парку ще довго пломенів запаленими лампадками і свічками. О 16-й годині на підвіконнях у багатьох будинках городян загорілись поминальні свічки. А над містом довго й протяжно линув паровозний гудок на знак скорботи про тих. хто в ті далекі роки став жертвами голодомору.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Пам'ять, яка єднає
Сім днів тому в Києві запалала символічна свічка пам'яті за загиблими під час голодомору 1932-33 років українцями.
На схилі Дніпра було відкрито меморіальний комплекс, покликаний вшанувати мільйони невинно убієнних, тих, чия волелюбність, працьовитість і самодостатність здалася небезпечною для комуністичного режиму. 75 років тому на практиці втілювався план «упокорення» нашого народу. Ненавиники України застосували тиху і підступну зброю - голод. Тоді господарі Кремля гадали, що з «українським питанням» покінчено назавжди, що відтепер решта українців перетвориться на мовчазний натовп рабів й згодом навіть згадка про них зникне з цієї землі. Але Бог вирішив інакше. Ніби сміючись над потугами Москви, Господь не лише зберіг нашу націю, а й дарував їй власну державу. Однак шлях свободи зобов'язує нас не лише пам'ятати уроки історії, а й робити з них висновки. Роковини голодомору - саме той момент, коли співвітчизники повинні відчути себе єдиною спільнотою. У 1932-33 роках першими померли найблагородніші, ті, хто останню скибку хліба могли віддати сусідській голодній дитині або старій самотній вдові. І це не підлягає забуттю, а вічна пам'ять повинна зробити народ сильнішим і здатним не допустити повторення подібної трагедії в майбутньому.
На відкриття меморіального комплексу до столиці прибули делегації з усіх регіонів України. Делегацію Щорсівщини очолювала заступник голови райдержадміністрації ГФ. Сиваш. Під час віча-реквієму в якому взяли участь представники іноземних держав, було запалено безліч свічок Вони ніби нагадували, що в глибині душ українців завжди горить вогник свободи, загасити який не під силу нікому. Виступаючи на зібранні, Президент Віктор Ющенко закликав ніколи не забувати про нашу національну трагедію - голодоморі віддати належну шану тим. хто став жертвою геноциду. Також він наголосив на потребі повернути Україні єдність, бо саме це може зробити нашу державу готовою до тих викликів, які ставить перед нами сучасність.
... Коли в когось з нас помирає рідна людина, безсумнівним обов'язком кожного є, як мінімум, поставити на могилі хрест. У свою чергу пам'ять про мільйони вбитих голодом співвітчизників знайшла своє втілення у меморіалі, відкритому в Києві минулого тижня, Україна пам'ятає! Світ визнає!
Олег МІРОШНИЧЕНКО
36 633 невинно загиблих
Днями у центральній районній бібліотеці відбулася презентація «Книги пам'яті голодомору 1932-33 pp. в Україні. Чернігівська область». Представляв книгу заступник начальника обласного управління преси та інформації Дмитро Никоненко.
У фоліанті обсягом 1060 сторінок вміщена інформація про 36 633 людей Чернігівщини, що стали жертвами голодомору, а також документи сьогодення - ілюстрації пам'ятників, встановлених на території області в знак пам'яті про цих невинно загиблих людей.
Тираж «Книги пам'яті...» - 3 тисячі примірників. Вона надійде в усі бібліотеки області (Щорська отримала книгу першою з районних бібліотек). Дмитро Миколайович розповів присутнім і про інші видання, присвячені темі голодомору. На презентації виступили заступник голови РДА Галина Сиваш, завідувач відділом РДА Володимир Карпенко, директор ЦБС Ніна Мокросноп.
На фото: Д.М. Никоненко на презентації «Книги пам'яті».
Фото Марії ІСАЧЕНКО
Горіли свічки
22 листопада жителі села Нові Боровичі зібралися в СБК на знак вшанування пам'яті невинних жертв голодомору, щоб приєднатись до всеукраїнської акції «Запали свічку». Бібліотекарем І.А. Мартиненко була представлена книжкова виставка під назвою «Пам'ять народу неубієнна». Директор БК Н.М. Трач зачитала спогади очевидців голодомору. Присутні вшанували пам'ять померлих односельців Кузьми Кузьмича Гаркавенка та Василини Гаркавенко, які загинули від голоду у 32-33 p., хвилиною мовчання. Акція закінчилась траурною ходою та запалюванням свічок.
Н.ТРАЧ. Л.НІКУЛІНА
Пам'ять про земляків
22 листопада в селі Тихоновичі було встановлено хрест пам'яті землякам, які померли під час голодомору 1932-33 pp. Отець Сергій відслужив заупокійну літію, виступив голова сільської ради П.Г Халіман. Завершилося дійство мітингом-реквіємом, участь в якому взяли десятки місцевих жителів. А о 16-й годині у всіх установах на селі і в хатах були запалені поминальні свічки.
У нас и только у нас, заказывается установка и монтаж крупногаборитных стеклопакетов.
В.ФЕДОСЕНКО, художній керівник Тихоновицького СБК
